Учора, 17 грудня, Верховна Рада 226-ма голосами підтримала кандидатуру Сергія Шкарлета на посаду міністра освіти й науки
Про це у своєму блозі на “ЛІГА.net” пише Антон Сененко.
Попри протести вчених та освітян. Попри численні скандали, зокрема із приводу плагіату в його наукових роботах і листи-застереження від Євросоюзу щодо небезпеки зупинки реформ в освіті через його діяльність.
Попри незгоду Наукового комітету Національної ради з питань розвитку науки і технологій.
Показово, що “слугам народу”, аби протягнути настільки одіозну персону, яку не підтримав навіть “свій” профільний комітет із освіти, довелося долучати голоси “за” від ОПЗЖ (Суркіс-Кива-Медведчук), “За майбутнє” і “Довіри”. Чудова, як на мене, коаліція.
Чому це голосування настільки трагічне?
Воно страшне за своєю суттю, бо надсилає відразу кілька дуже важливих і взаємопов’язаних сигналів науковцям, освітянам і батькам школярів та студентів:
• Віднині пояснити як дитині, так і молодому вченому, що красти чужі ідеї – погано, стало практично неможливо. Окрім, звісно, випадку, коли ти відразу налаштовуєш малечу чи науковця на виїзд за кордон, де подібні речі – злочин, за який тебе позбавлять посад, звань, ступенів.
Читайте також: Науковиця пояснила, як одне рішення множить на нуль усю нашу освіту й науку
• Плагіатор на посаді міністра освіти й науки лише своєю присутністю ставить хрест на ідеї академічної доброчесності та своїм прикладом показує, що ані самостійність здобуття нових знань, ані власні дослідження не є запорукою успіху в Україні. Множимо це на від’ємну інвестиційну (неспекулятивну) привабливість країни, корумповані суди та незахищеність інтелектуальної власності й розуміємо, що свої ідеї краще реалізовувати в юрисдикціях інших країн.
• Держава, в якій процвітає імітація наукової діяльності, і яку “освятили” депутати парламенту, приречена на подальшу стагнацію у сфері освіти та науки. Нормальним ученим буде вкрай важко працювати під проводом міністра, що гадки не має про справжню науку.
Те ж саме з нормальними освітянами. Бо подібне оточується подібним, тобто імітаторами. Звідси матимемо технологічну деградацію й остаточний занепад українських університетів і наукових інституцій.
Як наслідок – у школярів і студентів, аби мати шанс на реалізацію свого потенціалу, на жаль, залишається все менше шансів зробити це в Україні.
• Це сигнал міжнародній спільноті: будь-яка ініціатива у сфері науки, подана від України, має бути піддана детальній перевірці, адже тут на державному рівні толерують плагіат.
Читайте також: Сода, рак і підручник із хімії: у Шкарлета не бачать проблем, посилаються на лікаря, засудженого за вбивство пацієнта
Окрім суті, рішення призначити Шкарлета міністром освіти та науки – страшне за своїм механізмом.
Дмитро Табачник був міністром освіти і науки всього кілька років, однак наслідки його підривної діяльності наукова й освітянська спільнота “відгикують” досі. У даному випадку матимемо аналогічну ситуацію, і “міни”, закладені в фундамент освіченості українців, буде вкрай важко відстежувати та деактивовувати.
• Ми отримали новий мем “шкарлетити”, тобто плагіатити, красти чужі ідеї.
• Сюрреалізм ситуації у країні став практично ідеальним.
• Окрім себе – батьків, освітян, науковців – звинувачувати абсолютно нікого, адже нинішня ситуація є результатом демократичного волевиявлення на виборчих дільницях. За тиранії Шкарлет був би просто призначений “згори”, і це було би значно гірше.
Однак, попри спробу трохи розрадити ситуацію, мушу констатувати таке:освіті та науці в Україні завдано нищівного удару, від якого вони навряд чи отямляться.
Освіті та науці, а не їхнім імітаціям. З імітаціями нічого не трапиться.
Leave a comment