Напередодні минулих вихідних Київ знову скували затори. У години пік стоять Одеса, Харків, Львів… Проблема – люди зі “спальних” масивів їдуть на роботу
Щоб розв’язати проблему вічних заторів і зробити життя людей у місті комфортнішим, слід звернути увагу на світові тренди розвитку містобудування. Один із них – новий урбанізм, який виник у США у 80-х роках минулого століття.
Зважаючи, що “одноповерхова Америка” – це значні відстані між важливими об’єктами, якщо ти мешкаєш у передмісті, дістатися з дому на роботу або навіть просто в магазин можна тільки власною автівкою. Натомість концепція нового урбанізму пропонує розвиток міст за принципом невеликих пішохідних районів. Відстань між околицею такого району та його центром має становити не більше пів кілометра, а дорога між домом і роботою – тривати не більше 10 хвилин пішої прогулянки. Кожен такий район повинен мати магазини, кафе, об’єкти побутового обслуговування, спортивні зали, басейни, школи, дитячі садки й офісні локації.
Перевагу надають невисокій змішаній забудові. В ідеалі можливе поєднання осель різного класу та цін, аби в районі могли мешкати як директор компанії, що працює неподалік, так і новачок-стажер, який тільки прийшов працювати в місцеву кав’ярню.
Читайте також: Людство впритул підійшло до необхідності змінити парадигму свого розвитку
У таких проєктах велику увагу приділяють розвиткові публічного простору. Під час карантину чимало українців відчули, як важливо мати “третє місце”, куди можна прийти, крім домівки й роботи. Підходи нового урбанізму передбачають, що таким місцем має бути громадський простір. Це сквери, парки, зручні альтанки й навіть просто газон, на якому можна проводити час за ноутбуком чи книгою. Також поміж цих локацій можуть бути додаткові заохочення, як-то: зони для футболу, баскетболу, великого чи настільного тенісу, шахів, басейну або інших видів відпочинку.
Завдяки поєднанню всіх важливих компонентів у пішохідній доступності, кожен район міста стає по-справжньому пристосованим для комфорту мешканців. Люди перестають витрачати години на дорогу щодня. А вивільнені ресурси містяни можуть спрямовувати на відпочинок, хобі або проводити час із родинами.
Канонічним прикладом цього підходу вважають містечко Сісайд у штаті Флорида, США. Його площа складає усього 0,32 квадратних кілометрів, а перші об’єкти тут продавали на початку 1980-х років за 15 тисяч доларів. Сьогодні вартість більшості лотів перевищує 1 мільйон доларів, а за деякі будинки продавців просять до 5 мільйонів.
У Європі одним із добрих прикладів нового урбанізму є муніципалітет Ле-Плессі-Робенсон, розташований за 11 кілометрів від Парижа. Наприклад, одним із етапів трансформації міста було знесення всіх будинків на кшталт наших панельних багатоповерхівок і їх заміна невисокими будівлями у традиційному стилі. Схожі проєкти зараз розвиваються в Німеччині, Швеції, Польщі та навіть в Грузії.
Щодо України, то на сьогодні не маємо жодного повноцінного прикладу реалізації популярного на заході тренду урбаністичного дизайну. Дещо наближеними до нового урбанізму є нові житлові комплекси із власною територією, які пропонують мешканцям ландшафтний дизайн, продумане подвір’я, а також слідкують за списком орендарів комерційних приміщень, аби жителям завжди були доступні продуктові магазини, салони краси, спортзали й інші важливі об’єкти інфраструктури. Одним із проявів цього тренду можна вважати популяризацію концепції двору без машин, коли всю площу віддано винятково для дозвілля й комфорту пішоходів. Декілька проєктів мають амбітну мету створити повноцінні житлові та робочі райони, проте горизонт їх реалізації перевищує п’ять років.
Читайте також: Коронакриза змінює нашу роботу. 10 найважливіших трендів
Серед головних проблем підходу нового урбанізму – необхідність поєднати офісну інфраструктуру, житло та сферу обслуговування. А також зробити їх доступними на відстані не більше 10-хвилинної прогулянки.
Хоча зараз, із посиленням тренду на роботу поза офісом, потрібно зробити деякі поправки й щодо нового урбанізму. Не виключено, що незабаром більшість компаній дозволять працівникам не ходити щодня в офіси на постійній основі. А тому значно зросте популярність коворкінґів, якщо вони розташовані недалеко від будинків, і можуть декілька разів на тиждень виконувати функції відгородженого від квартири робочого простору. Це набагато легше, аніж об’єднати великі офісні центри та житлові об’єкти. Цілком імовірно, що невдовзі саме наявність коворкінґів на території ЖК висвітлюватимуть у рекламі всіх нових будинків.
Ще один тренд – постійне зростання вимог мешканців будинків до рівня інфраструктури. Найкращим доказом може бути ситуація на первинному ринку нерухомості в Києві, коли за п’ять років частка житла економкласу у столиці зменшилась із майже 40% до трохи більше ніж 10% і продовжує падати. Люди готові платити більше, але й прагнуть отримувати не лише стіни та стелю, а й розвинуту інфраструктуру поруч із будинком. Тож сьогодні забудовники в економкласі часто починають пропонувати такі речі, які 10-15 років тому були доступні хіба що в “бізнесі” та “преміумі”. Це – пряме свідчення розвитку споживчої культури, коли люди вимагають від оселі набагато більше, аніж захист від холоду, дощу та снігу.
Новий урбанізм виник у США на противагу “автомобільному” підходові до розвитку міського простору. Навіть без чіткого усвідомлення “теорії”, Україна вже потроху рухається в напрямку цього тренду, принаймні на первинному ринку нерухомості. Але слід вивчити досвід інших ретельніше, щоби швидше впроваджувати його у життя.
Leave a comment