Зазвичай українці не надто переймаються довкіллям
Про це для “Тижня” пише Єгор Фірсов.
Значно більше наших громадян хвилюють економічні проблеми й політика. І їх можна зрозуміти: ситуація у країні складна, шість років триває війна, а цього року додалася ще й пандемія. Тут не до екології. Але так тільки поки не вдарить грім. Бо часто далекі й на перший погляд незначні екологічні проблеми різко стають гострими й актуальними. І затьмарюють собою все інше.
Цього року наші співгромадяни вже кілька разів опинялися в таких кризових ситуаціях. Зміни клімату призвели до посушливої весни та зниження рівня ґрунтових вод. На Поліссі палали ліси. Столицю накривав смог і пилові бурі. Тоді, коли наші оселі затягувало задушливим димом, від якого не було порятунку, відходили на другий план і фінансові труднощі, і політика. І ставало очевидним, що насправді немає нічого важливішого за збереження середовища нашого існування. А влітку Прикарпаття охопили руйнівні повені…
На жаль, про це ми замислюємося тільки в моменти кризи. Бо зазвичай нас не хвилюють варварські вирубки лісу та знищені лісосмуги, доки утворена на місці колишніх лісів пустеля не стає джерелом пилових бур. Не бентежать переповнені сміттєві звалища, доки на них не стається сміттєвий зсув, унаслідок якого гинуть люди. Або звалище загоряється й отруює їдкими викидами цілий мікрорайон. Нам здаються далекими й абстрактними проблеми зміни клімату, доки Світязь на 500 метрів не відступає від берега, а в колодязях не зникає вода.
Читайте також: Руйнівні повені: що змінити, аби втрати ставали меншими
Звичайно, такий підхід не можна назвати правильним. Попередити проблему та вчасно зупинити руйнівний процес набагато важливіше й ефективніше, аніж згодом пожинати плоди власної дурості та бездіяльності. Природа цього року давала нам уже вдосталь сигналів. Повірте, їх не варто ігнорувати. Діяти необхідно вже, і робити для збереження довкілля все, що тільки можемо. Тим паче, що для цього потрібно насправді небагато.
Під час роботи в екоінспекції я розробив план із восьми пунктів, реалізація якого дасть змогу захистити довкілля й поліпшити екологічну ситуацію в Україні. Ось ці кроки:
1. Реформа екологічного контролю. Зараз за порушення екологічного законодавства й забруднення довкілля передбачено мізерні штрафи, які нікого не лякають. До того ж порушник може просто не допустити перевірку й також відбутися смішним штрафом. Такий підхід давно пора змінити. Лише запровадження реальної відповідальності змусить виробників більше піклуватися про екологію.
2. Ухвалення закону про відходи. Для всіх очевидно, що країна тоне у смітті. В Україні майже немає переробки й сортування відходів. І якщо ми негайно не почнемо над цим працювати, то наші звалища розростуться до розмірів міст. Нічого особливого вигадувати не потрібно. Варто лише запровадити досвід цивілізованих країн, які вже пройшли цей шлях і давно перестали вивозити своє сміття на полігони.
3. Сучасна система моніторингу стану довкілля. Так, це може здатися дивним, але в нас досі дуже важко дізнатися, скільки і яких саме викидів виробляє певне підприємство. Усе, що ми маємо, – це дані, які надають самі заводи. Але ж очевидно, що вони спотворюють статистику й занижують показники. Поки ми не запровадимо ефективний контроль і не здійснюватимемо реальні виміри рівня забруднення, доти в нас не буде об’єктивної картини стану повітря, води та ґрунту.
Читайте також: Людство впритул підійшло до необхідності змінити парадигму свого розвитку
4. Підвищення відповідальності за шкоду, завдану довкіллю. Нещодавно підвищили штрафи за спалювання сухостою, що є дуже правильним кроком. Натомість покарання за інші порушення залишаються низькими, як і десятиліття тому. Наприклад, штраф за такі серйозні порушення як викиди забруднювальних речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноваженого органу або перевищення гранично допустимих викидів забруднювальних речовин становить 85-136 грн. Такими сумами, звісно, нікого не налякаєш. Потрібно негайно підвищувати їх до європейського рівня.
5. Здійснення аудиту дозволів на викиди (скиди). Наша держава встановлює кожному забруднювачеві норму допустимого забруднення. Але, як неважко здогадатися, багато в кого ці норми необґрунтовано завищені. Комусь вдалося домовитися із представниками відповідних органів, хтось скористався лазівкою в законах. Як наслідок, підприємства мають змогу викидати шкідливі речовини понад адекватну межу. Із цією ситуацією слід боротися.
6. Оновлення методик нарахування збитків від забруднення довкілля. Тут усе просто. Нинішні методики не дають нам змоги ефективно працювати із забруднювачами й потребують доопрацювання.
7. Модернізація лабораторій.
8. Перевірка підприємств, які працюють із особливо шкідливими речовинами.
Звісно, пропонований перелік аж ніяк не вичерпний. Але відразу всіх проблем не розв’язати. Тому починати потрібно із першочергових кроків, а опісля братися й за наступні. Та найважливіше – починати діяти негайно. Бо потім може бути набагато складніше.
Leave a comment