А чого це всі накинулися на пана Шмигаля з його камінг аутом работорговця? По-перше, чому тільки йому вся слава. Ви ж не думаєте, що це він сам придумав. Це явно якась креативна і харизматична натура. І ми пам ятаємо мрію президента. То ж не прем єр міністром єдиним. А по-друге, нарешті в нас людино центрична влада. Ми роками того чекали. Щоб чиновники думали про людей. Щоб будували свою діяльність навколо людей. І нарешті мрія здійснилася. Влада думає про людей. І мрії влади і людей співали», – про це на своїй сторінці у Фейсбуці пише інвестиційний банкір Сергій Фурса.
«Ми часто казали, що влада не чує порад. Що влада не чує людей. І роками економісти кричали, що в сучасній економіці людина – це головний капітал. Що не так важливі вже природні ресурси чи географічне положення. Важливі люди. І влада нарешті почула. Нарешті влада мислить сучасними економічними категоріями.
Але і свого не цурається. Як заповідав класик. Бо українські традиції понад усе. Особливо ті, які ми пам’ятаємо із сивої давнини. В англійській мові є слово slave, що означає раб. І воно не випадково так схоже на слов’янина. Бо коли англосакси тіки підіймали голову, коли тіки створювали свою державність і формувалося їхня примітивна мова, то слов’янські раби були вже відомі по всій Європі. І ми чомусь забуваємо ті славні часи успішної експортно орієнтованої економіки Київської Русі, чомусь згадуючи тіки дружину якогось неписьменного французького короля. Ні, коли татари з монголами, чи монголи з татарами прийшли на наші землі, то вони вже були майже знелюднені. Бо до того часу роздроблена Київська Русь мала багато князів великих мислителів і економістів, а також талановитих вояк. Які лишень іноді ходили набігами на буржуїв з Візантії, а переважно воювали один з одним. І після кожного такого славетного походу переможець отримував не тіки славу, але й купу полонених рабів. Яких відразу поставляв на зовнішні ринки. В результаті, країну наповнювала експортна виручка. Як зараз і вимагають від влади.
Отже, що ми бачимо? Що нарешті влада має стратегічну стратегію, яка базується на поєднанні сучасних економічних течій і українських традицій. Ми знайшли свій справжній унікальний український шлях. А скоріш повернулися до нього, як повертаємося зараз до міцних господарників, запрошуючи їх очолювати податкову чи митницю. Бо влада має силу визнавати помилки і шукає того, хто є справжнім носієм української економічної думки.
І це лише початок. Не треба соромитись. Досить дозволяти зухвалому Заходу нещадно експлуатувати українців. Досить. А хіба програмісти та інші АйТішнікі гірші за сезонних робітників? Їх також експлуатують. Вони також працюють на когось, виконуючи принизливі завдання аутсорсингу. І влада завжди дивилася на це крізь пальці. Досить. Українська держава виростила і виплакала цих спеціалістів не для того, щоб якісь там Сорос чи Білл Гейтс наживався на них, не сплачуючи нічого до українського бюджету. Як вони сміють? Мине трохи часу і кожен контракт на аутсорсинг буде узгоджуватись із відповідним чиновником. Тим паче, в нас вже є міністерство цифрової трансформації. Треба щоб вони почали працювати вже на користь держави. Яка має піклуватися про своїх. Не дозволяти експлуатацію.
Це справжня державницька позиція. З часом, чим раніше тим краще, має бути створений УкрСпецЗаробітчаниПостач, державний монополіст, який професійно буде опікуватися трудовими мігрантами і іншими українцями, яких безбожно експлуатують на заході. У нас достатньо міцних професіоналів, які здатні поставити це на поток. Багато кадрів досі перебувають під тягарем люстрації, але це тимчасово. Країні потрібні професіонали. Країні, яка нарешті стала людино центрична», – закінчує Фурса.
Leave a comment