Декілька тижнів у Франції не вщухав загальнонаціональний страйк проти запровадження пенсійної реформи, яка призведе до прихованого підвищення пенсійного віку, позбавлення представників ряду професій права дострокового виходу на заслужений відпочинок та зменшення сум щомісячних виплат. Все як в Україні. Ось тільки французькі профспілки вивели сотні тисяч людей на вулиці і не мають наміру здавати позиції.
На протести виходили вчителі, лікарі, транспортники – включно зі співробітниками метро й залізниці, пожежники тощо. Дуже показовою була реакція поліції – вона просто відступає, коли попереду колони йдуть вогнеборці без жодної зброї і з піднятими руками. Адже правоохоронці в одному човні з тими, хто зараз виборює свої права. Не дарма мітингувальників підтримують профспілки поліції та й населення в цілому. Навіть попри те, що через протести виникають певні незручності, адже багато шкіл не працюють, на роботу виходить не весь транспорт, що час від часу призводить до транспортного колапсу.
Уряд пішов на певні поступки, а потім був змушений взагалі відмовитися від ідеї запровадження пенсійної реформи.
У Франції, як і в Україні, функціонує солідарна пенсійна система, яка складається із 42 спецрежимів, що діють у різних галузях і секторах економіки та в яких передбачені різні терміни виходу на пенсію, розміри виплат та інші пільги. Відповідно, проблеми наповнення пенсійних фондів також однакові. І хоч прем’єр-міністр Франції Едуар Філіпп й каже, що уряд не намагається зекономити, а лише хоче відновити соціальну справедливість, але певне лукавство в цих заявах є – адже у разі провалу реформи пенсійний дефіцит збільшиться у 2025 році до 17,2 млрд євро.
Та й українська практика свідчить про те, що основною метою так званої пенсійної реформи є економія коштів, а не якесь там відновлення справедливості. Адже ті, хто отримував мізер, й після новацій його отримує.
Пенсійна реформа по-французьки полягає в переході на єдину систему балів за кожен відпрацьований день, згідно з якими обраховуватиметься розмір пенсії. При цьому представники багатьох професій, які власне й вийшли на акції протесту, позбавляться права дострокового виходу на пенсію. Якщо зараз вони можуть виходити на заслужений відпочинок у 55-58 років, у разі запровадження реформи їм доведеться працювати принаймні до 62 років – офіційного мінімального віку виходу на пенсію, який влада обіцяє не підвищувати.
Хоча в цьому питанні французькі законотворці, як і їхні українські колеги формату 2017 року, лукавлять. Новації передбачають введення так званого «віку рівноваги»: тобто якщо співробітник працюватиме до 62 років, сума щомісячних нарахувань буде урізаною, але гарантовано складатиме тисячу євро. А ось якщо працівник дотягне на роботі до 64, – тоді він отримає пенсію в повному обсязі.
Після першого тижня протестів уряд пішов на певні поступки й зазначив, що новації запроваджуються із 2025 року й стосуватимуться працівників, які народилися після 1974 року. Спочатку під нову систему підпадав 1963 рік. Також уряд пообіцяв зберегти право виходу на дострокову пенсію представникам тих професій, що пов’язані з ризиком для життя. Але враховуючи те, що на вулицях Франції все частіше скандують про відставку Макрона, рівень недовіри до діючої влади в країні зашкалює.
Тому не дивно, що після зустрічі з прем’єром Франції представники профспілок не погодилися на такі «поступки». І протести не припинилися, доки влада не відмовилася від своєї жахливої ідеї. До речі, вони за кількістю мітингувальників перевищили акції 1995 року, коли при Жаку Шираку намагалися переглянути концепцію пенсійної системи. Та й пізніше французам вдавалося протистояти намаганням влади щось змінити у пенсійному забезпеченні. І тут можна лише подякувати сильним профспілкам, які в Україні втрачають силу, в тому числі завдяки звуженню їхніх повноважень на законодавчому рівні. Та й у нашій країні вимагати чесно зароблене та боротися проти погіршення умов праці та життя вважається чимось негідним, що дає змогу деяким роботодавцям вважати підлеглих ледь не рабами. Тому нам є чому повчитися у французів у відстоюванні своїх прав.
Олена САФОНОВА
Leave a comment