Система освіти в Україні давно стала експериментальним полем: модернізуються програми, формуються нові підходи до викладання, змінюється світогляд у такій надважливій для суспільства сфері. Якісь зміни дійсно є позитивними, деякі сприймаються неоднозначно та активно критикуються українцями. В цій «лабораторії змін» є одна складова, яку з року в рік під виглядом покращень заганяють у глухий кут зубожіння й неповаги. Це вчителі, які сумлінно виконують свою справу. Минулого тижня тисячі педагогів зі всієї України під стінами парламенту вийшли на акцію проти звуження своїх прав та гарантій.
Нагадаємо, напередодні виборів на вчителів як із рогу достатку полилися покращення. Уряд Гройсмана розпорядився підвищити вчительські оклади на 20-70%, а Зеленський пообіцяв зарплату освітянам у 4 тисячі доларів. Щоправда згодом, коли «зелена команда» прийшла до влади, довелося визнати, що пан Володимир помилився. Тому вчителі, згідно із законом про середню освіту, можуть розраховувати на оклад у розмірі трьох мінімальних зарплат…
По факту маємо чинну урядову постанову, діючий закон і… скорочення видатків на освіту в проекті держбюджету на 2020 рік. А ще законодавчі ініціативи, які у разі ухвалення не додадуть радощів педагогам. Саме тому вони й вийшли на акцію протесту.
Голова Всеукраїнської профспілки працівників освіти та науки Георгій ТРУХАНОВ у коментарі «ВВ» пояснив, що відповідно до ст. 78 Закону «Про освіту» фінансування освіти має становити 7% від ВВП. Нинішнього року на цю сферу було виділено близько 6,4%. А в проекті держбюджету-2020 взагалі 5,6% від ВВП. І це не віртуальні показники, а наочна демонстрація, що грошей не вистачатиме.
«Стаття 57 першої редакції закону про освіту базувалася на рекомендаціях ЮНЕСКО щодо статусу викладачів й передбачала, що посадовий оклад вчителя має бути не меншим за рівень середньої зарплати в промисловості. Але влада порахувала, що це буде забагато, і в цій статті з’явилися зміни, якими було введено тарифну сітку. Ця норма також не працювала належним чином через те, що в її основу закладалася сума менша, ніж мінімальна зарплата. Зараз знову очікуємо на зміни: в 2020 році начебто мінімальна ставка буде на рівні чотирьох прожиткових мінімумів, а з 2023 року – трьох мінімальних зарплат. Влада весь час законодавство змінює, але не виконує закладені норми повною мірою», – констатував він.
Щорічно з держбюджету до місцевих кошторисів спрямовується так звана освітня субвенція, яку мають використовувати на зарплати педагогічних кадрів.
«Освітня субвенція визначається за формулою, яка є настільки заплутаною й недосконалою, що виключає правильний обрахунок. І буває так, що в одному районі є надлишки, а в іншому – дефіцит, як сталося на Житомирщині, де освітяни перекривали трасу через затримки зарплат. Проте буває, ще й на місцях хитрують. Наприклад, замість 30% за престижність праці вчителям виплачують всього 3-5%, або не платять оздоровчі кошти. І в цьому плані є проблеми.
Ми пропонували обраховувати обсяги субвенції на підставі тарифікації, коли кожна школа пише свій кошторис: скільки вчителів яких категорій в штаті, який в них стаж, кількість годин та інше навантаження. Такі дані допомогли б точно розрахувати освітню субвенцію. Але до нас не дослухалися й вигадали формулу, де враховується щільність учнів на 1 кв. км площі та інші показники, які мало хто розуміє», – зауважив він, додавши, що державі варто посилити нагляд за використанням у регіонах освітньої субвенції.
Ще однією причиною, через яку освітяни вийшли на акцію протесту, стали законодавчі ініціативи нардепів від «Голосу». Серед них скасування доплат за окремі види педагогічної діяльності, наукові ступені та вчені звання, за вислугу років тощо; запровадження для педагогічних працівників 40-годинного робочого тижня; переведення педагогічних працівників пенсійного віку на строковий трудовий договір, що укладається на термін від одного до трьох років; введення обов’язкової сертифікації для всіх педагогічних працівників у закладах загальної середньої освіти.
І хоча законотворці кажуть, що такі зміни до закону про освіту покращать стан педагогів й наблизять українських освітян до європейських стандартів, вчителі в такі «покращення» не вірять.
«Однією з таких ініціатив є пропозиція поступово позбавляти малокомплектні школи фінансування. Але якщо місцева громада власним коштом не буде фінансувати такий учбовий заклад, його просто закриють. Але це не стосується приватних шкіл. Тобто можна закрити державну школу, і в цій будівлі підприємець відкриє приватну. І щоб не їздити далеко, батьків змусять водити дітей до такої школи за гроші», – зауважив Георгій Труханов.
Голова Всеукраїнської профспілки пояснив, що намагання позбавити вчителів копійчаних надбавок не мають нічого спільного з досвідом ЄС. Адже в Європі є ціла система доплат до ставки вчителя. Просто це по-іншому називається. Але там надбавки йдуть і за консультації, і за особливі умови роботи, і за навчання дітей з особливими потребами, і за адміністративну роботу.
Георгій Труханов вважає некваліфікованим підходом намагання законотворців змусити вчителя працювати 40 годин на тиждень.
«Зараз оплата роботи з дітьми погодинна – 18 годин на тиждень. Крім цього вчитель має готуватися до уроків й виконувати певний регламентований перелік робіт, у тому числі проводити консультації та додаткові заходи. Часто-густо вчителі перепрацьовують. Але законотворці хочуть, щоб вчитель, як у старому армійському жарті, працював від забору до обіду й відсиджував у школі ці 40 годин, постійно перебуваючи під рукою в директора», – підкреслив експерт.
Також є несправедливим те, що вчителів шанованого віку, які в середньому отримують 2600 грн пенсії, фактично виживатимуть зі шкіл. Адже у разі ухвалення змін із ними заключатимуть короткостроковий контракт, щоб по його закінченні попрощатися із викладачем назавжди.
«До речі, коли педпрацівникам встановили низькі зарплати, в якості компенсації обіцяли пенсію в розмірі 90% від зарплати. 10 років поспіль обіцяли, і зараз у найкращому випадку це 41% від зарплати. Саме тому шкільні вчителі продовжують працювати», – зазначив Георгій Труханов.
Він зауважив, що ця акція протесту вчителів – для привернення уваги.
«Ми проводимо консультації із депутатським корпусом, в тому числі із авторами пропозицій щодо звуження прав вчителів, головою профільного комітету парламенту, представниками міністерства тощо. Двоє профспілкових діячів є у складі робочої групи, що розробляє зміни в законі про освіту. Але коли голосується поправка, то два голоси проти більшості програють. Ми переконуємо законотворців не робити фатальних помилок, але як воно буде, покаже час», – підсумував голова Всеукраїнської профспілки працівників освіти та науки.
Олена САФОНОВА
Leave a comment