П’ятниця , 12 Липень 2024
Общество

Успіх нашої системи освіти немає і не буде, поки у нас не буде нового вчителя, – експерт

Випадково вдалося поспілкуватися з двома цьогорічними випускниками магістратури одного з провідних педагогічних університетів. Пишу “провідний” з великою долею іронії, бо давно маю сформоване переконання в тому, що справжніх педуніверситетів у нас давно немає: ні “провідних”, ні аутсайдерів. Замість них – є своєрідні супермаркети з продажу дипломів на будь-який смак і запах…

Про це на своїй сторінці в Фейсбуці повідомив екс-голова Українського центру оцінювання якості освіти Ігорь Лікарчук.

30 хвилин розмови з тими, хто завтра гіпотетично може прийти в шкільний клас на учительську кафедру, дали підстави зробити два висновки. Перший – працювати в школі у моїх візаві немає абсолютно ніякого бажання. У крайньому випадку школу розглядають, як один із найнебажаніших серед малобажаних варіантів працевлаштування. Гірше для них може бути лише небажане заміжжя типу «по-зальоту». Отак і до школи вони бояться «залетіти». Другий – вони, як мені здається, не володіють знаннями елементарних азів педагогічноі діяльності, школевлаштування та своєї учительської місії. При цьому, у дипломі кожного із них чітко зазначено, що учительську кваліфікацію отримали і хоч завтра можуть починати сіяти розумне, добре, вічне. Такий висновок зробила так звана Державна комісія… Не можу лише зрозуміти: на основі чого зробила… Страшенно не заздрю директорам шкіл, до яких прийдуть працювати такі “сіячі”. Але розумію, що у багатьох школах і таким будуть радіти, бо ж хоч вакансії закриють. Пишу це і згадав, як нещодавно читав у ФБ душевний стогін директора сільскої (?) школи, яка розташована на відстані 3 км. від київської Кільцевої дороги, про наявність у школі 9 (!) учительських вакансій. Але це ті вакансії, які вже є. Активні вакансії. А є ж іще й так звані “пасивні вакансії”. Це вчителі які працюють, але було б краще, коли б вони не працювали. Ми багато років соромязливо замовчуємо інформацію про те, яка кількість шкільних педагогів апріорі не може працювати в школі через низький рівень кваліфікації та ненависть і байдужість до учнів. А таких дуже й дуже немало. І, на жаль, за останні двадцять років нічого не зроблено для того, щоб таких позбутися. Точно так, як і для вирішення проблеми забезпечення шкіл новими педагогічними кадрами, готовими до учительської діяльності.

Якщо відверто, то великі надії в контексті очищення я покладав на сертифікацію учителів. Й досі переконаний тому, що лише учительський диплом в сучасних умовах не може бути єдиною перепусткою в шкільний клас. Колись – його було достатньо. Сьогодні – ні. Бо вартість і споживча вартість тих дипломів різна. Сьогодні диплом може бути однією з умов для отримання сертифікату (ліцензії), котрий/ котра дають право вчителювати. І кожні пять років учитель повинен підтверджувати своє право мати такий сертифікат/ліцензію. Так є в багатьох країнах світу. Але у нас сертифікація набула зовсім іншої сутності. На мою думку – недоречної та малоефективної в контексті забезпечення нової школи новим учителем. Стосовно підготовки нових педагогічних кадрів у системі вищої освіти, то тут усе-таки потрібно ЩОСЬ розпочинати робити. А не балакати, творити концепції, захищати дисертації з професійної підготовки вчителя та проводити науково-практичні конференції. А у цьому ЩОСЬ мають бути зосереджені хоча б три важливих дії: спеціальний відбір до університетів бажаючих стати педагогами; абсолютно оновлені зміст та організація підготовки майбутнього вчителя, насамперед, на засадах дуальної системи організації навчального процесу; нові кадри вчителів, які навчать майбутніх вчителів. На жаль, від вирішення хоча б однієї із цих проблем ми дуже й дуже далекі. Іще більш прикрим є те, що про них і не говоримо. Отже, вони були, є і будуть поза полем уваги… Як не прикро це усвідомлювати.

І на завершення. У фінській системі освіти, успіхи якої дуже відомі й беззаперечні, основою є вчитель. Гарно освічений, дуже добре мотивований, відповідальний за свою роботу. Тамтешня сертифікація – допуск до педагогічної діяльності. Тамтешня зарплата – мотивація працювати дуже добре. Образно кажучи, тамтешні вчителі не танцюють перед учнями, щоб заробити авторитет, а танцюють разом із учнями. Укупі це, на мою думку, і забезпечує присутність у фінській школі дуже хорошого вчителя, на якому й базується успіх фінської системи освіти. Про успіх нашої системи освіти скромно промовчу. Його немає і не буде, поки у нас не буде нового вчителя. Нового вчителя, а не власника диплому із сумнівною споживчою вартістю.

 

Вечірні Вісті

Leave a comment

Залишити відповідь

Погода

Related Articles

Сколько украинцев обновили данные в ТЦК?

Свои данные военнообязанных, призывников и резервистов обновили 2 млн 430 тысяч жителей...

Vodafone изменил цены и функционал популярных тарифов

Vodafone повышает стоимость тарифов, а так же изменяет наполнение своих пакетов.

Минобороны объяснило обновления в правила ведения военного учёта

В Украине вступили в силу обновлённые правила ведения военного учёта.

Какой анализ может спасти жизнь любого?

Кардиолог Анна Солощенко рекомендует на регулярной основе делать липидограмму.