«Шпана ліквідаторів, які прийшли до влади», – так Герой України Степан Хмара справедливо характеризує нову владу. Адже вони поклали око на найсвятіше – українську землю, за яку сотні років українці проливають кров. Та найгірше, що нові «лідери нації» хочуть не просто забрати землю собі, а віддати її іноземцям. Як після цього виживатиме українське село? – невідомо. Хоча ні, – відомо. Світовий досвід показує, що село зникне як явище. Про це неодноразово заявляла Юлія Тимошенко. Завдяки принциповій позиції «Батьківщини» досі вдавалось відстояти землю та людей на землі. Такий товар як земля можна продати один раз. Тоді не буде ані садка вишневого коло хати, ані калини за вікном. Та головне, що не буде людей. Людей, які обробляють землю, піклуються про неї та забезпечують свої родини.
Аграрії та фермери категорично проти дерибану землі. Вони розуміють, що влада приводить державу на межу голоду та зневіри. Фермери намагаються змусити владу почути їх аргументи. Після сотень виступів, звернень, листів, які проігнорували, аграріям довелось переходити до радикальних дій. Всеукраїнська аграрна рада, фермери, науковці, асоціації сільгоспвиробників перекривають дороги, вивозять техніку під парламент, пікетують органи влади. Та парламентарі все одно їх не чують. Дуже влучно на парламентських слуханнях щодо ринку землі сказав президент асоціації фермерів та приватних землевласників Микола Стрижак. Він припустив, що ЗЕ-команда – це не команда Зеленського, а команда зелених грошей. Та й справді, складається враження, що Слуга Народу служить іноземним олігархам.
Незважаючи на обіцянки, що ми крокуємо у Європу, насправді нам нав’язують латиноамериканську модель ринку землі. Тобто, стати новою колонією міжнародної олігархії.
Аналітики з британського міжнародного центру Oxfam констатують: 32 землевласника в Латинській Америці мають стільки ж грошей, скільки разом має решта 300 млн людей регіону. Та найгірше, що з 32 землевласників більшість – міжнародні олігархи.
Як до цього прийшли та чим схожі Україна та заокеанські брати по нещастю
У латиноамериканських країнах більшу частину економіки контролювали олігархи. Вони робили гроші видобуваючи корисні копалини, створювали приватні монополії, підкуповували владу, щоб зберігати надприбутки. Нічого не нагадує?
Після того, як олігархи вщент розбещили владу хабарями, урядам захотілось більше. На це відреагували транснаціональні корпорації, які, на відміну від внутрішніх олігархів, не мають жодних грошових обмежень.
Міжнародні олігархи підкупили громадський сектор та владу і проштовхнули ідею ліберального ринку землі. Мовляв, це дозволить країнам регіону забезпечити собі багатство на сотні років вперед. Прийдуть вільні капіталісти, які займуться аграрним бізнесом, земля буде дорожчати, а селяни будуть заробляти більше. Лобісти іноземців казали, що треба людям дати право продати землю тим, хто заплатить дорожче. На ці гроші селяни зможуть придбати квартири чи відкрити власний бізнес.
Повторюю питання: «нічого не нагадує?»
Ринок землі відкрили в Латинській Америці для всіх. Впродовж короткого періоду саме транснаціональні корпорації викупили основні родючі землі, ліси, землі з покладами корисних копалин.
Навіть внутрішні олігархи не змогли конкурувати грошима з міжнародними латифундіями. Що ж казати про малих фермерів. Фермери та аграрії не витримали, коли уряд залишив їх без державної підтримки. Окремі агровиробники мужньо тримались. Проте, не довго. Транснаціональні корпорації готові працювати певний час у збиток, аби виснажити потенційних конкурентів та захопити ринок.
У боротьбі фермерів та латифундистів уряд став на бік іноземних олігархів. Як результат – села опустіли, фермери та аграрії поповнили 300-мільйонну армію латиноамериканських жебраків.
Та найгірше чекало на Аргентину, Нікарагуа та країни регіону пізніше. Після того як зникли фермери, почалась продовольча криза та голод, який не побороли досі. У щорічній доповіді ООН з продовольчої безпеки зазначають: у країнах Латинської Америки кількість людей, які страждають від голоду зросла на 4,5 мільйони. Сьогодні у регіоні голодують 42 з половиною мільйона людей.
Не дарма американський профсоюзний діяч Томас Джозеф Даннінг сказав, а німецький економіст Карл Маркс процитував: «При 100 відсотках прибутку капітал зневажає всі людські закони, при 300 відсотках немає такого злочину, на який він не ризикнув би, хоча б під страхом шибениці». Простіше, міжнародні олігархи готові вбивати, нищити та прирікати цілі нації на голод, коли це забезпечить їм надприбутки.
Якщо ми не хочемо стати колонією, треба згадати слова з мультфільму «Кроленя Пітер»: «земля не наша, бо ми беремо її в борг у наших дітей».
Сергій Биков
Політичний консультант, Голова аналітичного центру «ІНПОЛІТ»
Leave a comment