Після того як Україна погодилась на так звану «формулу Штайнмайєра», в суспільстві виник шалений спротив. Окрім того, виникло надто багато питань. Бо ж по суті було відкинуто увесь безпековий аспект і увага тепер повністю зосереджена на політичній складовій – місцевих виборах та особливому статусі для Донбасу. Але ж другого без першого бути не може! Та насправді ми знову опинилися в замкненому колі, з якого просто немає виходу.
Президент Володимир Зеленський під час свого прес-марафону, який відбувся минулого тижня, дещо пролив світло на ситуацію, відповідаючи на запитання журналістів.
Зеленський наголосив, що добиватиметься, щоб у Мінських домовленостях було закріплено порядок, за якого на непідконтрольних нині територіях відбудуться місцеві вибори тільки після того як Україна отримає контроль над кордоном.
«У Мінських угодах закріплені кроки: припинення вогню, розведення військ, виведення всіх іноземних збройних формувань. І все це до виборів. Єдине складне питання там, що ми спочатку повинні провести вибори, а потім отримати контроль над кордоном (пункт 9 Комплексу заходів щодо виконання Мінського протоколу. – Прим. авт.). Це дуже суперечливе питання. Я, чесно кажучи, бачу по-іншому це. Тому ми будемо продовжувати нашу політику, що по-іншому треба це вирішувати», – сказав Зеленський. І це дійсно перше питання, без вирішення якого не можна просуватися вперед. От тільки навряд чи РФ погодиться на це. Такий сигнал вже був надісланий вустами представників псевдореспублік.
Глава держави розповів про майбутній закон про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей, який має розробити Україна.
«Ми не можемо в цьому законі говорити про автономію», – наголосив Володимир Зеленський. Він зазначив, що є багато компромісів у гуманітарних питаннях, які будуть винесені на публічне обговорення, зокрема про регіональний статус російської мови. Зеленський знову згадав про «червоні лінії» і сказав, що ніхто їх перетинати не буде.
Слова президента та богу у вуха. Але ж «формула Штайнмайєра» якраз і передбачає введення особливого статусу для окупованих територій. Терористи, підконтрольні РФ, саме розглядають його як таку собі автономію. Тож як можна буде досягнути компромісу – невідомо. Також незрозуміло, на які поступки в принципі готова йти Україна. «Червоні лінії» є, та головне, щоб їх не рухали…
Також Зеленський заявив, що «у нас є план Б. Я не хочу про нього зараз говорити». Загадково, та чи обнадійливо?
Разом із тим президент висловив надію, що вже цього тижня стане відомою дата проведення зустрічі «нормандської четвірки». А відбудеться вона в листопаді. Звісно, хотілося б вірити, та чи не буде саботувати її проведення РФ, виставляючи все нові й нові умови чи то ультиматуми? Наприклад, щодо термінового ухвалення закону про особливий статус Донбасу.
Зеленський додав, що коли зустріч все ж відбудеться, то він ставитиме питання Криму, бо ж воно не звучало останні роки ні в Мінську, ні з уст лідерів «нормандської четвірки». Тут безумовний плюс. Тож чекатимемо на розвиток подій і сподіватимемося, що ми нарешті вирвемося з того самого замкненого кола. Однак наразі суспільство досить негативно сприйняло ідею імплементації “формули Шайнмайєра”. Але зрозуміло одне – українці точно не дозволять заступати за «червоні лінії».
Микола БИКОВ
Leave a comment