Російські війська найближчим часом не мають перспектив вийти навіть до околиць Запоріжжя. Таку оцінку 23 вересня озвучив командир 429-ї окремої бригади безпілотних систем «Ахіллес» Юрій Федоренко. За його словами, Сили оборони утримують потужні позиції, хоча противник має перевагу в кількості особового складу та окремих засобів, повідомляють “Вечірні Вісті“.
Водночас оцінка військового не означає, що небезпека на півдні зникла. Російська армія продовжує штурми на Запорізькому напрямку, застосовує невеликі піхотні групи, намагається проникати між українськими позиціями та пристосовується до масового використання розвідувальних і ударних дронів.
Ситуація на Запорізькому напрямку залишається бойовою. Російські підрозділи продовжують шукати слабкі місця української оборони. Водночас можливість проводити локальні атаки не означає здатності швидко просунутися до обласного центру.
Навигация по статье
Чи можливий наступ РФ на Запоріжжя
Говорячи про наступ РФ на Запоріжжя, Федоренко заявив, що не бачить перспектив виходу російських військ навіть до міських околиць. Він пов’язав це передусім із можливостями українських підрозділів, які утримують оборону на цьому відтинку фронту.
«Не бачу жодних перспектив можливості заходу російських військ десь навіть на околиці Запоріжжя», — заявив Юрій Федоренко.
Командир «Ахіллеса» при цьому визнав, що російські війська діють професійно та мають кількісну перевагу в силах і засобах. Його оцінка стосується перспектив противника за нинішніх умов на полі бою, а не припинення російських спроб наступати.
Цю картину доповнюють дані Генерального штабу ЗСУ. За підсумками 22 вересня російські війська чотири рази атакували на Гуляйпільському напрямку в районах Гуляйпільського, Чарівного та в бік Воздвижівки. Ще два штурми зафіксували на Оріхівському напрямку поблизу Малих Щербаків і Малої Токмачки.
Чому підтримка української армії залишається критичною
Федоренко окремо наголосив: його оцінку щодо загрози для Запоріжжя не можна сприймати як аргумент для зменшення допомоги Силам оборони. Саме достатня кількість озброєння, боєприпасів, безпілотних систем та інших засобів дозволяє стримувати противника і не давати йому виходити на вигідні рубежі.
Логіка оборони полягає не лише в знищенні штурмових груп безпосередньо на передньому краї. Українські підрозділи намагаються порушувати логістику росіян у тилу, уражати транспорт, склади, техніку та маршрути підвезення особового складу.
Серед чинників, які впливають на здатність російських військ підтримувати наступальні дії:
- кількість підготовленого особового складу;
- можливості безперервно постачати боєприпаси та пальне;
- збереження військової техніки й транспорту;
- можливість приховано накопичувати штурмові підрозділи;
- ефективність української розвідки та ударних БпЛА;
- спроможність Сил оборони уражати російську логістику в глибині.
Раніше Федоренко пояснював, що українські сили мають технічні можливості завдавати ударів по логістичних маршрутах противника на тимчасово окупованих територіях. Йдеться, зокрема, про ураження паливозаправників, військової техніки та транспорту.
Росіяни використовують малі штурмові групи
Однією з характерних рис нинішніх бойових дій залишається тактика малих штурмових груп. Замість концентрації великих підрозділів російські війська намагаються переміщувати невелику кількість військових, які повинні максимально непомітно наблизитися до українських позицій.
За словами Федоренка, Росія адаптувала цю модель з урахуванням значної кількості особового складу, який може залучати до атак. Невеликі групи складніше виявити, ніж велике скупчення військових або бронетехніки, однак розвиток повітряної розвідки поступово зменшує і цю перевагу.
Завдання таких підрозділів можуть відрізнятися. Частина намагається проникнути між позиціями, закріпитися в посадках або забудові та дочекатися підкріплення. Інші групи шукають можливість наблизитися до українських позицій для подальшого штурму.
Малі групи дозволяють зменшити помітність переміщення, але не роблять піхоту невидимою. Насичення фронту розвідувальними засобами скорочує час між виявленням цілі та її ураженням. Через це приховане накопичення сил стає складнішим.
Дрони роблять лінію фронту прозорішою
Розвиток безпілотників на фронті безпосередньо впливає на тактику обох армій. Розвідувальні БпЛА можуть тривалий час спостерігати за визначеною ділянкою, а після виявлення руху координати передаються засобам ураження.
«Якщо розвідувальні засоби бачать, то це лише питання короткого часу, коли ціль буде уражена або артилерією, або тим чи іншим ударним безпілотником», — пояснив командир «Ахіллеса».
Федоренко характеризує сучасну лінію бойового зіткнення як дедалі «прозорішу». Йдеться про те, що переміщення особового складу і техніки можуть фіксуватися не тільки безпосередньо біля переднього краю, а й на певній глибині.
| Тактика РФ | Протидія Сил оборони |
|---|---|
| Малі піхотні групи | Постійна повітряна розвідка |
| Приховане переміщення | Розвідувальні БпЛА |
| Розосередження військових | FPV-дрони та інші ударні системи |
| Підвезення резервів | Удари по логістичних маршрутах |
| Використання укриттів | Спостереження на більшій глибині |
| Інженерне обладнання маршрутів | Розвідка та вогневе ураження |
Такий розвиток технологій змушує противника змінювати способи пересування. Відкрита місцевість стає дедалі небезпечнішою навіть для невеликих груп, особливо якщо українська розвідка має стабільне спостереження за районом.
Російські війська шукають укриття під землею
Наступним етапом адаптації Федоренко називає розвиток інженерних можливостей. За його словами, російські війська намагаються ширше використовувати підземну інфраструктуру для прихованого переміщення особового складу. Українські військові паралельно шукають способи протидії такій тактиці.
Причина цієї тенденції безпосередньо пов’язана з дронами. Якщо пересування поверхнею можна виявити камерою безпілотника, укриті маршрути дозволяють зменшити час перебування військових у зоні спостереження.
Мова може йти про розвиток інженерних споруд та використання вже наявних об’єктів, придатних для прихованого руху. Це не скасовує значення наземної логістики, оскільки боєприпаси, обладнання, продовольство та значну частину техніки все одно потрібно доставляти до бойових підрозділів.
Федоренко вважає, що розвиток розвідки й ударних дронів підштовхує армії до активнішого використання підземних маршрутів та інженерних споруд.
Що відбувається на Запорізькому напрямку
Ситуація на Запорізькому напрямку залишається динамічною. Інтенсивність атак може суттєво змінюватися навіть протягом кількох діб: 21 вересня російська армія провела 14 атак на Гуляйпільському та ще дві на Оріхівському напрямку, а 22 вересня Генштаб повідомляв відповідно про чотири та дві атаки.
Ці цифри показують активність російських військ на окремих ділянках, але самі по собі не визначають перспектив просування до Запоріжжя. Для наступу на значну відстань армії необхідно не тільки займати позиції, а й забезпечувати підвезення резервів, боєприпасів, пального та техніки, утримуючи при цьому захоплені рубежі.
Федоренко вважає, що за нинішнього співвідношення можливостей Сили оборони здатні не допустити виходу російської армії до околиць обласного центру. Водночас його оцінка прямо пов’язана зі збереженням спроможностей українських військ, достатнім забезпеченням підрозділів і системною роботою по російській логістиці.
На 23 вересня російські війська продовжували наступальні дії на Гуляйпільському та Оріхівському відтинках, а українські сили стримували ці атаки. Тому ключовим показником для Запорізького напрямку залишається не сама кількість штурмів, а здатність противника перетворювати локальні атаки на стійке просування та забезпечувати його ресурсами.
Раніше ми повідомляли, що російська атака знищила склад Книголав, одного з українських видавництв, яке працює для масового читача, дітей, підлітків і дорослої аудиторії
