На фронті загинув керівник пошукового загону «Плацдарм» Олексій Юков. Смертельне поранення він отримав під час ексгумації тіл військовослужбовців на лінії зіткнення повідомляють “Вечірні Вісті“.
Про загибель пошуковця повідомила його дружина Євгенія Калугіна. Військовий та громадський активіст Сергій Гнезділов уточнив, що трагедія сталася безпосередньо під час роботи з повернення тіл полеглих.
Олексій Юков понад 27 років займався пошуком загиблих і зниклих безвісти. Він працював на місцях боїв Другої світової війни, а після початку російської агресії зосередився на поверненні тіл українських військовослужбовців.
Його робота починалася там, де завершувався бій. Вона вимагала витримки, точності та постійного ризику. Для сотень родин знайдене тіло означало можливість попрощатися з близькою людиною.
Навигация по статье
Що відомо про загибель Олексія Юкова
Обставини трагедії оприлюднив Сергій Гнезділов. За його словами, керівник загону отримав смертельне поранення, коли команда проводила ексгумацію на лінії бойового зіткнення.
Пошукові роботи на таких ділянках залишаються вкрай небезпечними. Території можуть бути замінованими, поруч часто лежать нерозірвані боєприпаси, а над місцем роботи зберігається загроза атак дронів та артилерійських обстрілів. Навіть після завершення активного бою кожен вихід потребує участі саперів і ретельного обстеження місцевості.
«Більшу частину свого життя він повертав загиблим імена, жив у Слов’янську. Його ім’я — це про український Донбас та повагу до кожного загиблого, якого він повернув рідним», — написав Сергій Гнезділов.
Для близьких, колег і людей, які знали Юкова, ця втрата стала особистою. Його називали людиною, яка не ділила загиблих за званнями чи обставинами смерті та ставилася до кожного знайденого тіла з однаковою повагою.
Хто такий Олексій Юков
Олексій Юков народився і жив у Слов’янську Донецької області. Пошуковою роботою він зацікавився ще підлітком, коли приєднався до групи, що проводила розкопки на місцях боїв часів Другої світової війни.
Згодом підліткове захоплення стало справою життя. Юков вивчав архіви, працював із картами, досліджував місцевість, допомагав ідентифікувати знайдені останки та встановлювати обставини загибелі людей.
У 2014 році він очолив пошукову групу Асоціації дослідників військово-історичної спадщини «Плацдарм». Після початку війни на Донбасі команда почала працювати з тілами загиблих учасників уже сучасної російсько-української війни.
| Період | Діяльність Олексія Юкова |
|---|---|
| 1990-ті роки | Приєднався до пошуковців, які працювали на місцях боїв Другої світової війни |
| 2014 рік | Очолив пошукову групу «Плацдарм» |
| Під час окупації Слов’янська | Допомагав вивозити тіла загиблих українських військових |
| Після 2022 року | Працював у прифронтових і деокупованих районах України |
| Останні роки | Керував пошуком, ексгумацією та передаванням тіл для подальшої ідентифікації |
Під час окупації Слов’янська у 2014 році Олексій Юков допомагав забирати та вивозити тіла українських воїнів. Така діяльність несла пряму загрозу його життю, але він продовжував працювати.
Керівник загону «Плацдарм» називав команду представниками суспільства. Її учасники співпрацювали з державними органами, військовими, саперами, правоохоронцями та фахівцями, які проводили подальшу ідентифікацію.
Як працював пошуковий загін «Плацдарм»
Пошук тіл на місцях бойових дій складався з кількох етапів. Спочатку команда отримувала інформацію про ймовірне місце загибелі військовослужбовців, опрацьовувала свідчення очевидців і перевіряла доступні координати.
Безпечніші ділянки попередньо оглядали з дрона. Пошуковці звертали увагу на окопи, вирви, покинуті речі, залишки спорядження та зміни рельєфу, які могли вказувати на місце поховання.
Робота групи охоплювала:
- поділ території на окремі квадрати;
- перевірку місцевості на вибухонебезпечні предмети;
- залучення саперів до розмінування;
- пошук тіл та окремих фрагментів;
- фіксацію особистих речей і жетонів;
- підготовку останків до перевезення;
- передавання матеріалів для експертизи та ідентифікації.
Юков розповідав, що пошуковці нерідко працювали від раннього ранку до пізньої ночі. Якщо повернутися було неможливо, група залишалася на місці та облаштовувала тимчасовий табір.
Особливо складними ставали випадки, коли тіла тривалий час перебували просто неба. Частини останків могли розтягувати дикі тварини, тому команді доводилося обстежувати значну територію та збирати навіть найменші фрагменти.
«Потім ретельно обстежуємо територію у пошуках тіл. Зазвичай працюємо до пізньої ночі. Якщо не встигли, а їхати далеко, ставимо табір», — розповідав Олексій Юков про будні пошуковців.
Для ідентифікації значення могла мати будь-яка деталь. Фрагмент одягу, жетон або особиста річ допомагали відновити шлях загиблого. Пошуковці не залишали ділянку, доки не перевіряли її повністю.
Скількох загиблих знайшли пошуковці
За чотири роки повномасштабної війни команда Юкова знайшла тіла понад 3,5 тисячі учасників російсько-української війни. Після ексгумації останки передавали відповідним органам для експертизи, встановлення особи та подальшого повернення родині.
Кожна така операція могла тривати від кількох годин до декількох днів. Пошуковці працювали в лісосмугах, зруйнованих населених пунктах, на покинутих позиціях, полях і територіях, де ще недавно точилися бої.
Пошук тіл загиблих військових вимагав не лише фізичної витривалості. Учасники групи щодня стикалися зі смертю та наслідками важких боїв, але мали зберігати уважність, документувати кожну знахідку й не допустити втрати важливої інформації.
Для родин зниклих безвісти результат роботи загону часто завершував місяці або роки невизначеності. Отримане підтвердження загибелі давало можливість поховати близьку людину та офіційно встановити її долю.
Олексій Юков уже зазнавав важкого поранення
Під час однієї з пошукових операцій на Харківщині Юков ледь не загинув. Тоді група шукала тіло військовослужбовця 95-ї окремої десантно-штурмової бригади.
Олексій ішов попереду команди, коли почув клацання. Він встиг стрибнути вбік перед вибухом, але дістав численні поранення. Вибуховою хвилею зруйнувало цегляну стіну позаду нього, уламки поранили ноги та пробили тактичні окуляри.
Юков втратив одне око та певний час не міг ходити. Після евакуації його доправили до Краматорська, де він проходив лікування і самостійно розробляв поранені ноги.
«Перший тиждень ходити взагалі не міг. Щодня ноги розробляв, бо часу чекати не було. І вже за два тижні був на фронті на милицях, допомагав хлопцям», — згадував пошуковець.
Цей випадок не змусив його відмовитися від роботи. Після лікування він повернувся до команди та продовжив виїжджати на місця загибелі військових.
Як повномасштабна війна змінила роботу «Плацдарму»
Після 24 лютого 2022 року кількість завдань для пошуковців різко зросла. Масштабні бойові дії залишили тисячі місць, де могли перебувати тіла загиблих або тимчасові поховання.
Юков говорив, що разом зі збільшенням роботи стало більше болю. Він припускав, що Росія знову розпочне широку агресію, але навіть багаторічний досвід не підготував його до масштабу втрат.
Ексгумація тіл на фронті відбувалася у складніших умовах, ніж робота на історичних місцях боїв. Пошуковці мали справу зі свіжими мінними полями, активною повітряною розвідкою противника, повторними ударами та постійними змінами лінії зіткнення.
Попри ризики, загін продовжував виїжджати на завдання. Для його учасників кожне повернуте тіло означало, що ще одна родина дізнається правду про долю близької людини.
Якою була місія Олексія Юкова
Олексій Юков неодноразово наголошував на необхідності гідного ставлення до кожного загиблого. Його команда не обмежувалася технічним вилученням останків, а намагалася зібрати максимум інформації, яка могла допомогти під час ідентифікації.
Колеги згадують його як людину українського Донбасу, яка послідовно працювала заради збереження пам’яті про полеглих. Він залишався у Слов’янську, допомагав військовим і родинам та повертав імена людям, яких війна намагалася перетворити на невідомі втрати.
Останнє завдання Юкова було продовженням справи, якій він присвятив більшу частину життя.
Пошуковий загін «Плацдарм» втратив керівника під час виконання своєї основної місії. Понад 27 років Олексій Юков шукав загиблих, відновлював їхні історії та допомагав родинам провести гідне прощання. Його робота залишила тисячі повернутих імен і зафіксованих свідчень про ціну війни.
Раніше ми повідомляли, що у ніч на 19 липня російська атака знищила склад Книголав, одного з українських видавництв, яке працює для масового читача, дітей, підлітків і дорослої аудиторії.
