Рік тому, на початку 2020-го, я писав, що значні економічні досягнення України за попередні дванадцять місяців були недооцінені й заслуговували набагато більшого визнання. Я також стверджував, що у 2020 році треба подбати про очищення правоохоронних органів, вдосконалення державного управління та відкриття нових ринків
Як зазначило “Радіо Свобода”, про це для “Атлантичної ради” США пише Андерс Ослунд.
Тим часом тодішній прем’єр-міністр Олексій Гончарук оголосив зростання ВВП на 5% метою 2020-го, а також щорічний приріст до 7% у наступні роки. Я оцінив його цілі як розсудливі. На той час загальний настрій був у цілому оптимістичний.
На жаль, нічого цього не сталося.
Натомість ВВП України торік упало приблизно на 5%. Основною причиною, звичайно, була пандемія COVID-19, яка змусила український уряд згорнути більшу частину економіки у другому кварталі.
Іншою ключовою причиною такого різкого економічного спаду було рішення президента Володимира Зеленського звільнити реформаторський уряд у березні 2020 року. Потім він продовжив усувати з керівних посад у його адміністрації всіх реформаторів, що залишилися, не вдаючись до нових реформаторських ініціатив. Натомість оновлений Кабінет міністрів Зеленського зараз нагадує групу випадкових управлінців, яких можуть замінити будь-якої миті.
У 2021 році розумно очікувати, що економіка зросте приблизно на 5%, але це буде лише відновленням. Це прогнозоване зростання відображає суму, на яку економіка скоротилась минулого року, і причини цього полягають не тільки в локдаунах. Порівняно з іншими країнами Україна непогано впоралася під час кризи коронавірусу, але це не через економічну політику уряду.
Читайте також: “Зовнішнє управління”: що це таке, хто із ним бореться та що пропонує натомість
Ключовою причиною відносно стійких економічних показників України у 2020-му був макроекономічний розвиток країни, що був кращим, аніж очікували. Під кінець року міжнародні валютні резерви зросли до 28,5 мільярдів доларів США. Це найвищий рівень із 2011 року, перед тим, як Віктор Янукович почав грабувати країну.
Зростання валютних резервів стало можливим тому, що Україна отримала несподівано вигідні результати від зовнішньої торгівлі. Умови торгівлі для України суттєво покращилися торік, бо зросли ціни на первинний експорт, як-от сільськогосподарські товари, залізну руду та сталь, тоді як ціни на імпорт енергії впали. Це дало Україні змогу досягти поточного позитивного сальдо, що дорівнює 4% ВВП, тоді як зазвичай у неї дефіцит близько 3% ВВП. Цей одноразовий ефект навряд чи повториться.
Іншою причиною макроекономічної стабільності України є те, що міжнародний туризм майже зупинився протягом 2020-го. Це позитивно вплинуло на економіку, оскільки українці зазвичай витрачають набагато більше за кордоном, аніж країна отримує від туристів, які приїжджають. Торік Україна зачиняла ресторани, готелі та бари на тривалі періоди, але ці послуги надають роботу меншій частці робочої сили в Україні, ніж деінде. Якщо коротко, Україна пережила багато найпоширеніших негативних наслідків пандемії, але вплив був слабшим, ніж в інших країнах.
Найважливішою інституцією в основі економічних досягнень України протягом останніх шести років був Національний банк. Він знизив інфляцію завдяки відповідальній грошово-кредитній політиці та закрив більше від ста нечесних банків у рамках комплексної реформи. Завдяки цим заходам курс гривні стабілізувався й навіть подорожчав у 2019-му.
На жаль, добрі справи часто карають. Тоді як більшість іноземних економічних спостерігачів вважають роль Національного банку після 2014 року найбільшим досягненням усієї програми реформ, адміністрація Зеленського вирішила сприймати це як помилку. Упродовж перших місяців 2020-го орієнтована на рентні прибутки українська еліта закликала до нижчих відсоткових ставок, нижчих обмінних курсів і вищої інфляції, щоби заробляти більше, а робити менше. На жаль, голос народу, чиї заробітки в доларах стагнували, проігнорували.
Читайте також: “Просто так” грошей уже не дадуть. 14 претензій МВФ до ситуації в банківській сфері
Як не дивно, головною метою уряду стало зменшення незалежності НБУ, найбільшої історії успіху країни. Він зробив це шляхом відставки реформаторської команди Національного банку. Проте Міжнародному валютному фондові вдалося відмовити український уряд повертати збанкрутілі банки попереднім власникам і вдалося переконати владу підтримувати сувору грошово-кредитну політику.
Торік Україна опинилась у складній дилемі щодо “зелених тарифів”. За Януковича Україна була однією з багатьох європейських країн, які запровадили високі “зелені тарифи”, щоби стимулювати інвестиції у вітрову та сонячну енергію. Це допомогло залучити значні прямі інвестиції в Україну. Проте 2020-го український уряд не знав, що робити із цими високими тарифами. Він занадто довго чекав, що залишило державну заборгованість на рівні одного мільярда доларів США. Є багато аргументів щодо плюсів і мінусів законів України про ціни на електроенергію, але заборгованість – це завжди помилка. Ставлення уряду до цих боргів утримало іноземців від інвестування в Україну взагалі.
Щодо майбутнього – найгіршою економічною проблемою України залишається відсутність прав власності, що й далі перешкоджає будь-яким інвестиціям. Судова реформа мала стати головним завданням уряду Зеленського у 2019 році, але від часу звільнення попереднього генерального прокурора торік у березні все йде у зворотному напрямку. Упродовж другої половину 2020-го нібито корумпований Конституційний суд безжально розібрав всю структуру антикорупційних інституцій, упроваджених із 2014 року. Президент Зеленський справедливо проти цього протестував, але досі не показав, що справді може щось зробити, щоби протистояти обурливим діям Конституційного суду.
Недоліки верховенства права в Україні продовжують негативно впливати на всю економіку. Навесні минулого року український парламент ухвалив довгоочікуваний законопроєкт про земельну реформу, що відкрило шлях до ринку сільськогосподарської землі. Чи стане ця реформа ефективною без надійних прав власності? Багато інвесторів досі залишаються непереконаними. Натомість іноземці продовжують із радістю купувати українські облігації. Цей ентузіазм відображає високу ціну, яку Україна платить через правову невизначеність.
Із початком 2021 року макроекономічна стабільність країни здається міцною, але мало хто наважується інвестувати в Україну. Без судової реформи або збільшення інвестицій мало підстав очікувати будь-якого економічного росту понад доходи очікуваного відновлення після пандемії коронавірусу.
Leave a comment