Вчені дізналися в чому ж був секрет прекрасного звучання скрипок великих майстрів струнних інструментів, наприклад, таких, як Антоніо Страдіварі, повідомляє Phys.org.
Виявилося, що таємниця такого звучання, якому не було рівних понад 200 років прихована в хімічних речовинах, якими оброблявся інструмент, інформує ZN.ua.
Першим таку теорію запропонує почесний професор біохімії в Техаському університеті A&M Джозеф Надьварі. Він вважав, що хімічні речовини, які використовували при виготовленні скрипок створювали унікальне звучання, а не тільки те, в якій техніці виготовляли інструмент.
І вчені знайшли підтвердження цієї теорії, а деякі хімікати вони ідентифікували вперше. Результати дослідницької групи підтверджують, що такі речовини як бура, цинк, мідь і галун використовувалися для обробки деревини разом з вапняною водою.
Буру можна використовувати як консервант, адже цей елемент почали застосовувати ще стародавні єгиптяни для муміфікації тіл, а вже потім як інсектицид. Надьварі додав, що використання цих хімікатів вказує на те, що виробники скрипок тісно співпрацювали з аптеками або місцевими фармацевтами.
Припускають, що і Антоніо Страдіварі й Джузеппе Гварнері обробляли свої скрипки цими речовинами для того, щоб хробаки не роз’їдали деревину, тому що це було дуже великою проблемою в той час.
Вчений припускає, що попри використання хімікатів, кожен майстер все одно обробляв інструмент своїм авторським методом. Крім цього, використання різних речовин для обробки деревини все ж вплинули на механічну міцність і надавало акустичне удосконалення скрипкам.
Професор Надьварі стверджує, що сам рецепт лаку для покриття деревини не був секретним, а ось процес обробки свіжих ялинових дощок – явно був індивідуальним. Адже те, як і чим покривав майстер свій інструмент, грало найважливішу роль в звучанні готової скрипки.
