Весілля – знаменна подія у житті кожної закоханої пари. Хтось нервується, хтось радіє, хтось гадає: а що ж буде далі? Все те саме переживають головні герої фільму «Гра в хованки». Та у цей знаковий для молодят день на них чекає дещо абсолютно божевільне і несподіване!
Красуня Грейс (Самара Вівінг) дуже щаслива, але вона надто переймається тим, як її прийме родина нареченого Даніеля Ле Домаса (Адам Броуді). Річ у тім, що його сім’я дуже заможна й поважна. А Грейс – проста собі сирітка, яка усе дитинство поневірялася по прийомних родинах. Але здається, що все йде пречудово.
Після красивої церемонії, усіх урочистостей та бенкету молоді йдуть у спальню. Ви думаєте, що вони, як це заведено, будуть рахувати подаровані на весілля гроші? Зовсім ні. Даніель розповість своїй новоспеченій дружині про одну важливу сімейну традицію.
Річ у тім, що у Ле Домасів існує ритуал посвяти, після якого новий член родини дійсно вважається своїм. Так от, є у них одна диво-скринька, з якої потрібно дістати гральну карту. На ній буде вказаний вид гри, в яку треба буде зіграти. Це можуть бути шахи, нарди, або ж хованки… І Грейс витягає саме хованки. Тепер їй потрібно терміново сховатися.
Наречена вважає це якимось жартом, але не відмовляється, бо не хоче ображати свою нову рідню. Але як тільки дівчина зникає з поля зору, ті самі рідні озброюються арбалетами та іншими знаряддями вбивства і вирушають на полювання. До світанку їм треба вбити Грейс. За давнім сімейним повір’ям кожного нового члена родини, який витягнув саме таку карту, треба вбити. Інакше уся родина Ле Домасів просто зникне. Ось таке сімейне прокляття. Тож усі півтори години екранного часу Грейс ховається, а її родичі на неї полюють. Ось такий «вражаючий» сюжет…
Перші хвилини фільму інтригують: здається, що сценаристи Гай Бусік та Райан Мерфі, а також режисери Метт Беттінеллі і Тайлер Джіллетт вигадали щось неймовірне. Тож готуєшся зануритися у цей загадковий квест. Але як тільки гра розпочалася, починаєш розуміти усю абсурдність подій, що відбуваються. Тож найближчі півгодини не ймеш віри власним очам, спостерігаючи за цією кінематографічною нісенітницею, нашпигованою низькопробним чорним гумором. Але чим далі, тим стає смішніше. Раз у раз творцям цього фільму хочеться задати питання: ви серйозно?
Цей фільм, схожий на американську наречену, в якої має бути щось нове (такого сюжету ми точно не бачили), щось старе (надто віє 1980-ми), щось позичене (очевидно, що творці надихалися фільмами Тарантіно) та щось синє. Тільки в нашому випадку червоне, бо ж крові тут буде чимало.
Наступного року можна взагалі не проводити нагородження премією «Золота малина» й віддати усі нагороди фільму «Гра в хованки». Гірше вже й бути не може. Шкода лише виконавицю головної ролі Самару Вівінг. Грає вона дуже непогано. Але як її занесло у цей непотріб? Та найголовніше питання інше: для чого взагалі знімали цей фільм?
Євгенія ПРОРИВАЙ
Leave a comment