Цього року Голлівуд не потішив нас жодною пристойною комедією. Було кілька начебто довгоочікуваних прем’єр, від яких у підсумку плакати хотілось або навіть плюватись. І ось на великі екрани вийшла комедія «Водій для копа». Це кіно трохи виправило ситуацію. Принаймні можна посміятися від душі.
Вік (Дейв Батіста) вирушає разом зі своєю напарницею на затримання одного наркоторгівця. Але операція проходить невдало і жінку-поліцейського вбивають. Тепер герой Батісти просто одержимий бажанням помсти. Протягом двох років він намагається вистежити злочинця, але той щоразу вислизає. Тож керівництво Віка закриває справу та передає її федералам. Однак головний герой не збирається здаватися…
Одного дня Віку роблять лазерну корекцію зору. Лікар говорить, що найближчі кілька годин полісмен буде погано бачити, та на ранок усе минеться і зір стане майже стовідсотковим. І це просто якийсь злий жарт долі: якраз після операції Віку телефонує його інформатор і говорить, що саме сьогодні той наркоторговець планує збути велику партію наркотиків, тож його можна буде упіймати на гарячому. Інакше потім він знову заляже на дно…
Водночас нам показують другого головного героя – Стю (Кумейл Нанджіані). Він одержимий мрією разом зі своєю подругою відкрити спортивний зал. Задля цього він працює не покладаючи рук. Зокрема, Стю таксує. Ви би бачили цього таксиста! Він сама люб’язність, у нього в машині є айпод, в який завантажено тонни усілякої музики, щоб кожен клієнт міг вибрати щось на свій смак, а ще Стю пригощає пасажирів шоколадом… Усе, чого він прагне, -це заробити якомога більше, а ще щоб йому присвоїли рейтинг у п’ять зірок.
І ось доля зводить двох персонажів. Тепер Стю стане водієм для копа. За один вечір ці двоє кілька разів ледь не загинуть та потоваришують. А найголовніше (звісно, інакше і бути не могло), вони знайдуть злочинця. А ще зрозуміють, хто заважав розслідуванню усі ці два роки…
Насправді фільм знятий на сто відсотків за шаблоном. Для початку зводять двох абсолютно протилежних персонажів, ну а далі розпочинається квест. Герої протягом екранного часу мають крок за кроком пройти різноманітні випробування та розгадати загадки для того, щоб дістатися «пункту призначення», знайти і покарати негідника. І добро неодмінно переможе зло. Але цей фільм вирізняється серед інших подібних квестів-стрілялок досить непоганим гумором. Є тут кілька сцен, від яких ви будете довго реготати. Втім, і примітивних жартів буде чимало. Але на контрасті усе виглядає чудово.
Окрім того, в цьому фільмі є дуже глибока мораль. Кожен з героїв наприкінці зрозуміє найважливіші для себе речі. Вік збагне, що поки оплакував мертву напарницю, ледь не втратив рідну доньку. Стю зрозуміє, що насправді ніколи не хотів відкривати спортзал, втім це був єдиний спосіб бути поряд із коханою дівчиною, яка, виявляється, закохана в одного негідника.
А ще у фільмі пречудово прописані персонажі. Вік – сильний, мужній, принциповий, брутальний. Та ми ж знаємо, що у таких героїв зазвичай дуже велике серце. Відомий американський рестлер, бодібілдер та боєць змішаних єдиноборств Дейв Батіста усе частіше з’являється в кіно й демонструє, що він прекрасний актор.
Кумейл Нанджіані теж захоплює своєю грою. Його Стю – мудрий не по літах та одночасно по-дитячому наївний. Це поєднання є абсолютно незвичним та робить персонажа ще більш цікавим.
Режисер Майкл Даус створив хоч і не ідеальне, втім абсолютне пристойне кіно. Такий фільм навряд чи захочеться передивитися вдруге, проте для одноразового перегляду стрічка цілком придатна. Хоч до п’яти зірок вона не дотягує, але тверду четвірку їй можна поставити.
Євгенія ПРОРИВАЙ
Leave a comment