«Дзеркало тижня оприлюднило підписані у Мінську документи і за це йому велика подяка. Не вдаючись у деталі, а вони теж важливі, декілька речей, які очевидні.
По-перше, це дуже великий крок у сторону Росії та її “хотєлок”. Текст написаний так, що формально-юридичне визнання там відсутнє, але фактично це визнання суб’єктності окупаційних адміністрацій. Саме так це зараз розганяє Росія, але, що набагато важливіше, саме так це сприйняте багатьма на Заході. Хто б Вам що не говорив, але до цього в юридичному полі для України єдиною легітимною владою на тих територіях була і залишається та, що обрана у 2010 році. З цього ми завжди виходили», – про це на своїй сторінці у Фейсбуці пише екс-міністр закордонних Справ Павло Клімкін.
«По-друге, проблема ще й у встановленні “регламенту” і чітких “процедур” функціонування цієї “ради”, на що ми ніколи не погоджувалися навіть для ТКГ у Мінську. Тобто, ця “рада” стає де-факто формальним органом.
По-третє, це створює і зміцнює логіку “внутрішнього конфлікту” в Україні, а Росії відводить роль посередника і медіатора, такого самого як Німеччина та Франція. До речі хтось подумав, як це відіб’ється на наших справах у міжнародних судах?
Ну і по-четверте, хто заважатиме Росії “покласти” ТКГ і залишити реально працюючою тільки цю “раду”? Відповідь очевидна. А головне скажіть мені, яка додана вартість для України від створення цієї структури? Для Росії – очевидна. Що ця структура може робити краще, ніж попередня? Правильно – нічого, крім як вести прямі переговори, ну хай це й називається консультаціями.
Тепер питання, чи будуть цьому заперечувати Німеччина та Франція? Ризикну сказати, що ні. Їм тільки корисно, щоб ми взяли проблему Донбасу на себе, а вони отримали маневр для розмов з РФ.
Чи означає це, що тепер все піде виключно за російським сценарієм? Це питання насправді ключове і залежить від Володимира Зеленського. Досягнення домовленостей це одне, а їх виконання – інше. Домовленості та їхнє виконання – дві, як кажуть в Одесі, великі різниці», – констатував Клімкін.
Leave a comment