Перехід на безготівкові розрахунки, з одного боку, значно полегшують життя. З іншого боку, майже ніхто не знає, скільки тисяч гривень витрачає на комісії банків та платіжних систем.
Про це пише інформаційна агенція УНІАН, передає UAINFO.org.
Паперові гроші втрачають свою актуальність. Лише за 9 місяців 2020 року українці здійснили безготівкових платежів на 1,5 трлн грн. Це як півтора бюджету України.
На цей час в Україні «працює» понад 70 млн банківських карток, ними користується і киянин Юрій. Він розповів «Грошам», що останнім часом розраховується здебільшого карткою. «Витрачаємось на їжу, зоотовари, вітаміни, комунальні послуги, іноді купуємо якусь дрібну техніку», – каже чоловік.
Але ані Юрій, ані більшість українців не знають, що витрачають тисячі гривень на комісію банків та платіжних систем за безготівкові платежі. Ми платимо, коли розраховуємося у супермаркетах, чи навіть сплачуємо комуналку. За кожну таку дію банк та платіжна система беруть свій відсоток. І експерти наголошують – відсоток немалий!
«На сьогодні в Україні комісія, в середньому, складає 2 відсотки. Це у 4, або навіть 10 разів вище, ніж в більшості розвинених країн світу», – розповідає «Грошам» екс-уповноважена Антимонопольного комітету Агія Загребельська.
Тобто за кожні 100 гривень, сплачених вами карткою, продавець віддає близько 2 грн банкам. Плюс щомісяця треба платити і за використання терміналу.
«Ми заробляємо (не пекарня окремо, а весь простір) десь в районі 2500 грн на день. Іноді буває 3000 гривень, в залежності від того, які замовлення», – розповідає «Грошам» власниця пекарні Катерина.
За рік виходить, в середньому, 900 тисяч прибутку. І з цих грошей 21 тисячу Катерина заплатить за використання платіжної системи та терміналу.
При цьому, в чеку немає відсотків за транзакцію. Але вони є у звітах за термінал.
«Щомісячний платіж у нас – 300 грн. Це за один термінал. І за кожен платіж, який у нас проходить, видно, скільки вони знімають комісії. Десь 5 гривень, десь 20 гривень», – каже Катерина.
За кожні 100 гривень, сплачених покупцем карткою, продавець віддає близько 2 грн банкам
Та найцікавіше, що, врешті, за все це заплатили… ви! Адже, як розповідають фахівці, підприємці закладають ці суми у вартість товару. І ця непомітна стаття витрат є майже у всіх товарах, які ви купуєте.
Наприклад, за словами Юрія, щомісяця його сім’я витрачає від 7 до 15 тисяч гривень. Таким чином, купуючи товари приблизно на 10 тисяч гривень у місяць, за рік вони мають близько 2500 грн прихованих витрат. І так платить кожен!
Хто ж і як на цьому заробляє? Банки, які випускають картки, банки, які випускають термінали, і власне сама платіжна система. Експерт з безготівкових платежів Олександр Карпов розповідає «Грошам», як розподіляється комісія: «Від 1,3 до 1,5 відсотка може отримувати банк, який видав картку, 0,3 – 0,5 відсотка – банк який встановив обладнання. І банк-власник обладнання і банк, який надав картку, розраховуються з платіжною системою. Це десь 0,2-0,3 відсотка від будь-якої суми».
Цікаво, що цей ринок монополізовано: 99% – платіжними системами Visa та Mastercard та самими банками виробниками терміналів. Близько 60% з них належать «Приватбанку», ще 25% «Ощадбанку» і «Райффайзен Банк Аваль». Виникає цікава ситуація, каже Олександр Карпов. «Банки – «Райффайзен», «Приват», «Ощад» – є банками, які встановлюють обладнання, і одночасно є великими гравцями на ринку випуску карток. Таким чином, наприклад, «Приват» підписав угоду з крамницею – це означає, що у 65% випадків його картка буде використовуватись в його терміналі. Тобто він сам собі комісію платити не буде, та отримає всю комісію, яку він бере з торгівця», – розповідає експерт.
І якщо великий бізнес, завдяки великим оборотам, може виторгувати собі знижку на використання системою, малий вимушено платить повну суму.
«Якщо для великих торговельних мереж це не така відчутна трата заробітку, то для малого та середнього бізнесу це дуже відчутні кошти, на які зменшується їх дохід», – підкреслює Агія Загребельська.
У Європі з 2015 року Європарламент обмежив розмір комісії для дебетових, тобто звичайних карток. Так, наприклад, у Польщі – 1,10%, у Чехії – 0,86%, в Угорщині – 0,46%. В Україні, нагадаємо, – 2%!
Скільки ж грошей на нас і наших картках заробляють банки? За розрахунками НБУ, за 9 місяців 2020 року сума платежів через термінали сягнула 416 млрд грн. Виходить, що за 2 відсотки комісії набігає 8,3 млрд грн. З них банки, які встановлюють термінали, отримали 5,8 млрд, банки, які випускають картки, 1,6 млрд, а платіжна система заробила понад 833 млн грн. І не варто забувати про кошти за термінал – за цей час банки на них заробили 108 млн грн.
За 9 місяців 2020 року сума платежів через термінали сягнула 416 млрд грн
Змінити такий стан речей може законопроект, який в ручному режимі знизить комісію. Проте у банках, платіжних системах та НБУ твердять – закон зашкодить країні. Банкіри приводять як доказ негативний досвід такого регулювання у Європі.
«У них пропозиція безкоштовних дебетових карток зникла. Зараз їх немає. Тому це буде за гроші. Скільки це може коштувати? Від 100 гривень. Кількість карт упала на 20%. Якщо раніше ви використовували 2-3 карти, то зараз будете прив’язані до своєї зарплатної карти», – каже директор Української міжбанківської Асоціації членів платіжних систем Олександр Карпов.
«Будь-які платежі за кордон збільшились на 30 відсотків. Якщо ми всього цього хочемо – заради Бога», – додає він.
На думку банкірів, закон лобіюють великі торгові мережі, щоб платити меншу комісію. Але чи це означає, що ціни знизять?
«Кінцевому споживачеві нічого. На 100 відсотків», – переконаний експерт з безготівкових платежів Олександр Карпов.
І приклад Європи нам доводить, що ціни не змінюються. Адже за 5 років дії там закону, великі рітейлери майже не знизили цін, в той час, як платити стали по банківському відсотку набагато менше. Тому, скоріш за все, звичайні українці як платили, так і платитимуть, просто заробляти на нас почнуть інші.
Але і це ще не всі збори, за які ви платите, і точно не побачите у вашому чекові. Смартфони, мр3-плеєри, принтери, навіть папір – коли ви купуєте ці товари, ви платите прихований збір, який, до речі, вже дуже скоро може зрости.
Логіка цього прихованого від загалу податку проста. Майже кожен власник смартфона чи телевізора завантажує на пристрій музику, фільми та електроні книги і безкоштовно їх «споживає» – слухає, дивиться та читає. Але щоб автори контенту отримували за це свою винагороду, вигадано окремий «збір за приватне копіювання».
Втім, імпортери виступають проти: кажуть, збір уже неактуальний, адже зараз можна платити авторам напряму.
«Цей збір з’явився в Європі в епоху аналогових пристроїв, коли відбувалося масове приватне копіювання відео та аудіо касет і автори не знали, які саме їх твори були скопійовані», – пояснює «Грошам» представник імпортерів Вікторія Пилипова.
Та здогадайтесь, хто за це платить? Правильно – ви, оскільки торгова мережа перекладає витрати на покупця.
Ось так виглядають тарифи зараз: на телевізори 0,17%, мр3-плеєри 0,38-1% та принтери 4,71%. І якщо порахувати, то, умовно, зі смартфона за 10 тис грн ми заплатимо 15 грн. Але не все так просто: незабаром, через закон від 2018 року та рішення Мінекономіки, ці збори можуть зрости. Постараються організації, що збирають з імпортерів відсотки.
«Ми взяли середньосвітовий параметр, і по ньому побудували наші тарифи. Це далеко не найвищі тарифи і далеко не найнижчі. Тому що техніка, носії в Україні, коштують приблизно стільки ж, скільки у Великобританії та США», – розповів «Грошам» директор Українського музичного альянсу Павло Калениченко.
При купівлі смартфона в Україні все ще треба платити “збір за приватне копіювання”, і скоро він може зрости
Тепер сторони мають домовитись щодо тарифів: імпортери хочуть менші тарифи, а організації – істотно більші. І якщо будуть враховувати саме їх пропозицію, збори зростуть.
«Цей збір буде закладатися у вартість техніки, у вартість обладнання і, врешті, за все заплатить споживач», – каже Вікторія Пилипова.
Якщо імпортері праві, смартфони, планшети, ноутбуки, телевізори, аудіосистеми, жорсткі диски, принтери та офісний папір подорожчають майже на 5%. Тобто наш умовний смартфон за 10 тисяч подорожчає на 500 грн.
Імпортери та організації поки не можуть домовитись, тож можливий навіть суд, хоча стверджують – шанси домовитись по тарифах є.
«Ми дуже сподіваємось на це, готуємось до всіх варіантів, але дуже сподіваємось на досягнення домовленостей», – підкреслює Павло Калениченко.
Ніхто, напевно, не сперечатиметься, що й імпортери, і музиканти мають право на заробіток. Так само і рітейлери, і банки. Втім, головне – не забувати, що основні прибутки всім цим бізнесам приносять прості громадяни. На яких все ж не варто наживатись бездумно, постійно збільшуючи відсотки, тарифи й приховані платежі.
Leave a comment