Боротьба з COVID-19 по-українськи. Чому ми набагато ближчі до Мексики й Росії, ніж до Канади та Кореї

Є такі країни другого світу, які намагаються мати вигляд країн першого світу в очах країн третього світу

Оце ми в нашій боротьбі з коронавірусом.

Наша поведінка (слово «стратегія» в речення якось не лізе) набагато ближча до того, що роблять «братські» Філіпіни, Мексика, Іран, Індія, Туреччина, Бразилія та, мої дорогі націонал-епідемічні друзі, Росія, ніж до того, що робить, наприклад, Канада, Німеччина, Португалія, Корея або Гонконг.

У цих країн, що надовго застрягли між третім і першим світами, є одна важлива риса. Це — непрості, сповнені драматизму стосунки з наукою та фактами.

У першого світу із цим простіше — вони власне якісну науку продукують і використовують на практиці. У третього світу теж просто — там узагалі нічого немає, крім науки із країн першого світу.

Інша річ — коло багатих ресурсами, кволих волею, але вічно багатонадійних своєю імітацією реформ країн. З одного боку, продукувати свою якісну науку в них не виходить (а ту, яку виходить, вони не вважають за науку — про це пізніше). Але, з іншого боку, їм якось ніяково слухати чужий розум — зрештою, ти ж не якийсь там третій світ.

Читайте також: Карго-культ замість стратегії: заривати гроші в асфальт навчилися, а готувати країну до пандемії — ні

У результаті виходить, що наука в цих країнах — і своя, і та, що з першого світу — не для того, щоби боротися з пандемією. Із пандемією бореться інтуїція. А в науки є інші завдання. Їх три.

Перше — науково обґрунтувати те, що каже інтуїція. Назвемо це — наукова інтуїція. Коли ти щось інтуїтивно спробував, вийшла якась фігня — і треба, щоб наука обґрунтувала, що насправді все так і було задумано.

Ось, наприклад, в одній із країн увели карантин вихідного дня. Він «дав певні результати», бо тепер країна має на 6 тисяч випадків менше, ніж прогнозували. Прогнозували, правда, уже після карантину вихідного дня, бо до того ніхто ні про яке прогнозування нічого не знав.

Друге завдання науки — постачання різних вундерваффе. Бо нащо потрібна наука, як не для пошуку однієї пігулки, якої буде достатньо, щоби перемогти пандемію. В одній із країн спершу сподівалися на пігулку гідроксихлорохіну й навіть вносили її у протоколи. Потім перший світ сказав, що вона не працює, і було дуже шкода. Тоді вся надія була на ремдесивір. Його вже й закупили. Але перший світ знов узяв його й забракував! Хоч свиням тепер виливай.

Потім була унікально-оригінальна вакцина. Гарно гайпонули й навіть створили враження всій Центральній Азії, що те, що сиплеться із совєцької наукової школи — це не пісок, а порох. На Захід, правда, ефекту не справили. Захват у світової науки від «оригінальної вакцини» був приблизно такий же, як в італійця, якого ви привезли у Вилкове та сказали, що це «українська Венеція».

Читайте також: Карантин вихідного дня — як маска на підборідді: жодної користі, лише шкода

Зате таку науку слухати цікаво. А от коли нудять про «боротьбу в довгу», розгортання системи тестування й відстеження контактів, динамічні індикатори або локдаун на випередження — це якась не наука, а контрреволюція проти вітчизняного виробника.

Третя роль науки — постачати всілякі кльові цифри, з яких завжди можна вибрати такі, де ми всіх перемагаємо. Ось ви знали, наприклад, що одна із країн — 29-та в Європі за смертністю від COVID на мільйон населення? То знайте.

І то нічого, що на першому місці за цим показником — Сан-Марино (це теж така країна в Європі, коли що), на другому — Словенія, на третьому — Болгарія. Кажете, не чули, що там узагалі є пандемія? Але головне, що там маленьке населення, і на нього дуже зручно ділити всякі показники.

А от казати, що країна за загальним показником смертності — восьма, а вище — лише більші за неї країни Європи, і що реально в цій країні горить так само, як в усіх великих європейських країнах — це вже сумнівний факт. Озвучувати його — це вже критика. А критика в завдання науки не входить.

Хороша вітчизняна наука повинна мімікрувати під перший світ, а не по-справжньому говорити, як він. Бо так ви ставите свою країну в незручне становище в очах третього світу. Якось недобре.

Павло КОВТОНЮК

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован.

Previous post Харків віддали Кернесові, аби не було війни? Зрештою буде й Кернес, і війна – Портников
Next post Ґротеск замість некрополя: ось на що перетворюють Байкове кладовище