Не вперше законопроекти, які суттєво зменшують соціальний захист та соціальну допомогу нашим громадянам, виходять з-під пера голови парламентського комітету з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів, яка є членом фракції «Слуга народу». Тепер пані Третьякова пропонує внести зміни до чинного Кодексу законів про працю, якими спрощується порядок звільнення найманих працівників.
Про це у коментарі “ВВ” повідомив експерт з питань соціальної політики Андрій Павловський.
Зокрема, робітнику можуть вказати на двері у будь-який час за фактом втрати довіри. При цьому жодним чином не тлумачиться це поняття. Відповідно людина не буде захищена від суб’єктивізму роботодавця, через який працівника попросять із речами на вихід.
Також законопроект знімає обмеження на звільнення одиноких матерів та жінок, які виховують діток до 12 років.
Згідно з чинним законом, у разі скорочення людини її потрібно попереджати за 2 місяці й виплатити вихідну допомогу у розмірі двох місячних зарплат. Законопроект Третьякової знімає ці соціальні гарантії й дозволяє просто викидати людину на вулицю.
Будь-які звуження соціального захисту та обмеження соціальних програм в нас люблять пояснювати бажанням покращити інвестклімат. Але інвестори не біжать до нас наввипередки не через соціальну захищеність працівників, а через несприятливі податкові умови, корупцію, тотальну бюрократію, війну тощо.
Більше того, новації голови профільного комітету вже не вперше напряму суперечать Соціальній хартії, яку Україна ратифікувала ще на початку 2000-х років, а також багатьом конвенціям Міжнародної організації праці. Ратифіковані міжнародні договори, зобов’язання і конвенції мають юридичну силу і є вищими за внутрішні закони. Тобто Третьякова, порушуючи ці зобов’язання, готова втягнути Україну в міжнародний скандал.
Таку любов президентської фракції до роботодавців можна пояснити лише тим, що монобільшість не виправдовує своєї назви і що «слуги» виконують лише забаганки великого капіталу.
Завдяки профспілковому руху уряд Франції змушений був відмовитися від пенсійної реформи. А в нас за останні роки у 12 разів підвищили комунальні тарифи, збільшили пенсійний вік на 5 років, обмежують пенсії й зарплати, а профспілки ані пари з вуст. Більше того, навіть попри слабкість наших профспілок законодавці раз за разом намагаються позбавити їх інструментів боротьби за справедливість.
Наразі українське трудове законодавство є більш-менш збалансованим. Коли чую закиди про те, що ми живемо ще за радянським КЗпП, це не зовсім вірно. Адже за роки незалежності до документа було внесено близько 200 поправок, завдяки яким Кодекс було осучаснено під ринкові умови. Наприклад, та ж сама Польща живе за трудовим кодексом від 1963 року, який також було відкориговано під реалії життя, й продовжують за ним працювати. У нас тим часом раз за разом хочуть проштовхнути Трудовий кодекс, який написаний на користь роботодавців, великого капіталу й олігархів.
Leave a comment