Міжнародний валютний фонд спрогнозував для України непривабливе майбутнє. Згідно з даними демографічного звіту Фонду, до 2030 року наша країна втратить близько 15% працездатного населення, а до 2050 року чисельність робочої сили в нашій країні скоротиться більш ніж на третину. Причинами такої негативної тенденції, на думку аналітиків МВФ, є низька народжуваність і міграція. В результаті демографічний фактор негативно вплине на фінансову стабільність та сповільнить економічне зростання.
Якщо це може когось втішити, тенденція зі скорочення економічно активного населення, за винятком Туреччини, буде характерна для всієї Центральної, Східної та Південно-Східної Європи (країни CESEE). Найменше у порівнянні з іншими країнами від демографічних проблем постраждають Південно-Східна Європа і Сербія. А ось Болгарія, Латвія, Польща і Україна опинилися в зоні ризику.
Правда, країни Балтії та Польща наразі активно компенсують прогалини власної робочої сили трудовими мігрантами, в тому числі з України. А щоб зробити життя заробітчан більш привабливим та заохотити їх перебратися в країну перебування назавжди, місцеві уряди та парламенти втілюють необхідні законодавчі ініціативи.
Нашій країні, зважаючи на рівень життя та зарплат, розраховувати на масовий приплив заробітчан з інших країн не варто. Адже навіть у країні-агресорі зарплатня вища, ніж у нас. Тому цей інструмент можна відкинути до тих пір, поки вітчизняна економіка не демонструватиме стійке зростання.
Також є проблеми з порадою від аналітиків МВФ щодо стимулювання народжуваності. Україна в цьому сенсі давно є Європою. Ми стали більш відповідальними, тому воліємо виховати одну, максимум дві дитини, аніж народити п’ять і потім ходити до державних інституцій із протягненою рукою.
Залишається остання, дуже невтішна рекомендація від МВФ, яку Фонд назвав «реформами», – залучення до роботи людей старшого віку (від 55 років. – Прим. авт.) й особливо жінок. Адже старіння населення й брак робочої сили апріорі призведе до зростання витрат на пенсійне та медичне забезпечення людей шанованого віку.
У разі реалізації базового сценарію від МВФ, якщо в Україні в 2020 р. працюватимуть 46,5% чоловіків старше 64 років і 28,3% жінок старше 55 років, у 2050-му показники працюючих складуть 43,3% для чоловіків і 26,6% для жінок. Помірний сценарій для людей 55-64 років: 52,5% працюючих чоловіків і 34,3% жінок у 2020-му. А в 2050-му – 76,5% працюючих чоловіків і 63,8% жінок. Нарешті, згідно з амбітним сценарієм, у 2050 р. працюватимуть 78,7% чоловіків і 68,6% жінок.
За розрахунками МВФ, за допомогою «помірних реформ» можна компенсувати понад 50% втрат від зменшення робочої сили. У разі, якщо Україна втілить «амбіційний» пакет реформ, пенсійні витрати навіть впадуть – приблизно на 2% від ВВП. Без залучення людей шанованого віку щорічне зростання ВВП може в Україні сповільнюватися на 1,4-0,8% (оцінки різняться в залежності від моделей підрахунку).
Враховуючи те, що працюючі пенсіонери в Україні отримують пенсію в повному обсязі (у 2017 році набрав чинності закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», яким ліквідовано 15% зменшення пенсійного забезпечення для працюючих пенсіонерів. – Прим. авт.) та мають законне право на зменшення суми оподаткування зарплатні, держбюджету навряд чи вдасться зекономити на досвідчених робочих руках. Тому, найвірогідніше, рано чи пізно на законодавчому рівні українцям слід чекати на підвищення пенсійного віку – і не приховане, яке було впроваджене так званою пенсійною реформою, а справжнє, щоб якомога менше витрачати на виплату пенсій.
Більше того, в умовах нашої країни, коли людину старше 35 років беруть на роботу вже неохоче, немає жодних гарантій, що старшому поколінню будуть раді. Хіба що роботодавці залучатимуть таких робітників за копійки. Взагалі ж, враховуючи скорочення тривалості життя українців, за умов втілення рекомендацій МВФ дожити до пенсії буде майже привілеєм.
Аріна МАРТОВА
Leave a comment