26-річна модель з Хмельницького Ірина Пономаренко, яку глядачі запам’ятали як «Ірочку у рожевому капелюсі», відверто розповіла про свій досвід у шоу «Холостяк». Саме в яскравому образі вона з’явилася на Першій вечірці проєкту, і Тарас Цимбалюк, за словами самої Ірини, не залишився байдужим до її енергії та харизми, повідомляють “Вечірні Вісті” з посиланням на “Факти“.
Дівчина зізнається: за красивою картинкою реаліті стояли виснаження, хвилювання та емоційні випробування. Водночас участь у проєкті стала для неї точкою змін і привела до відчуття, що життя «переключилося» на новий рівень. Ірина також пояснила, чому не шкодувала про своє рішення піти на шоу жодного разу.
Навигация по статье
Рожевий капелюх як відображення характеру
Ірина розповіла, що історія її рожевого капелюха дуже проста — це історія про неї саму. Вона підкреслює: яскравість образу стала прямим відображенням її особистості, а вбрання було вибране так, щоб відчувати себе максимально впевнено. За її словами, їй подобаються «дивні» речі, і вона вміє поєднувати їх так, щоб це виглядало стильно. Найголовніше — у цьому образі вона відчувала себе собою, без компромісів і гри на публіку. Окремо Ірина згадала, що на її капелюх звернули увагу навіть у соцмережах, і вона сприйняла це як знак, що рухається правильним шляхом.
Перша вечірка тривала 36 годин і стала найважчим етапом
Зізнається, що на Першій вечірці вона дуже перехвилювалася, бо не очікувала такого масштабу. Однак у момент знайомства вона помітила, що Тарас Цимбалюк також переживає, і це стало для неї внутрішньою підтримкою. Фізично, за її словами, найважчим випробуванням виявилася саме Перша вечірка, яка тривала 36 годин. Це був марафон, де потрібно було тримати емоції, вигляд і контакт із людьми на фоні банальної втоми. Ірина називає це найважчим досвідом за весь проєкт, бо витримати довгий темп було непросто. Вона прямо говорить, що тоді було важко не лише морально, а й суто фізично.
Найскладніше морально — конфлікти між дівчатами
У моральному плані найбільшим випробуванням для Ірини стали сварки учасниць. Вона описує атмосферу у будинку як таку, що була далеко не приємною, і це сильно відчувалося щодня. Саме напруга між дівчатами, а не побачення, стала для неї найважчим емоційним фоном. Ірина наголошує, що переживати такі моменти було складно, навіть якщо намагатися триматися осторонь. Водночас вона обрала власну тактику: тримати фокус на своєму стані та на стосунках із Тарасом, а не на «іграх» у конкуренток. Вона каже, що просто насолоджувалася тим, що відбувалося, і не хотіла витрачати енергію на чужі оцінки.
«Мене не називали конкуренткою» — і чому це її не зачепило
Ірина згадує, що були моменти, коли дівчата говорили, кого хочуть бачити у фіналі, але її ім’я не звучало. Вона не робила з цього трагедії, бо для неї важливішим був внутрішній стан і власний шлях у проєкті. Ірина підкреслює: їй було не важливо, чи вважає хтось її конкуренткою, і вона не хотіла на цьому акцентуватися. Водночас вона відчувала, що дівчата її не завжди розуміли, але бачили, що вона цікава. Замість боротьби за статус вона обрала просту стратегію — проживати досвід і бути чесною у своїх емоціях. На запитання, чи шкодувала вона про участь, Ірина відповіла коротко й однозначно: ні, жодного разу.
Чому вона пішла на «Холостяк» саме зараз
Ірина пояснила, що рішення прийти в проєкт було для неї не спонтанним, а майже «внутрішньо підтвердженим». Вона згадала, що приблизно два роки тому була в театрі на виставі за участі Тараса Цимбалюка, після чого відчула дивне, але реальне відчуття: «це не кінець». Ніби щось усередині підказало їй, що вона ще зустрінеться з цією людиною. Згодом, коли вона «чистила» галерею в телефоні, натрапила на відео з Тарасом, і відчуття не зникло. Вона сприйняла це як знак і додаткову причину не відмовлятися від можливості. Так для неї участь у «Холостяку» стала логічним продовженням особистої історії.
Як війна змінила її життя і чому вона бачить у цьому силу
Ірина говорить, що про вплив війни на її життя можна розповідати довго. Вперше, за її словами, війна змінила її реальність у 2014 році, коли їй було 15 і вона жила у Донецьку. Другий сильний перелом стався у 2022 році, коли їй довелося змінити багато міст і зрештою переїхати до Хмельницького. Вона визнає: зміни були суттєвими, але в її голові сидить думка, що все — на краще, як би дивно це не звучало. Саме через цей досвід вона відчуває себе сильнішою, позитивнішою й більш «зібраною», ніж могла бути без нього. Ірина підкреслює, що бере з цих подій лише «плюси» і намагається тримати фокус на них.
Життя після реаліті: 150 тисяч підписників і відчуття «родини»
Після участі у «Холостяку» Ірина зізнається: її життя справді зазнало великих змін. Вона розповіла про коментар у соцмережі, де люди звернули увагу на її фразу в профілі та бажання, яке вона загадувала на проєкті — створити міцну, велику родину. Тепер, за її словами, на неї підписалося вже 150 тисяч людей, і це дало відчуття, що в певному сенсі бажання здійснилося. Ірина говорить про «родину» як про ком’юніті, яке сформувалося навколо неї, і за яке вона щиро вдячна. Це не лише про цифри, а про відчуття підтримки й спільності. На питання, чи знайшла вона своє кохання, Ірина відповідає стримано і без пафосу: «Поживемо — побачимо».
Раніше ми повідомляли, що Тарас Цимбалюк розповів, чому двічі розлучений.
