Роман Абрамович знову опинився в центрі політичної уваги після підтвердження його непублічного візиту до Києва та зустрічі з президентом Володимиром Зеленським. За даними української сторони, російського мільярдера використали як неформального посередника, який мав безпосередньо почути позицію України щодо завершення війни та передати її в Москву, повідомляють “Вечірні Вісті“.
Такий канал знадобився через сумніви російського керівництва в тому, що міжнародні партнери однаково передають сигнали Києву та Кремлю. Зеленський під час розмови наголосив на готовності до особистої зустрічі з Володимиром Путіним, однак не в Росії чи Білорусі.
Водночас Абрамович — не звичайний бізнесмен, якого випадково залучили до передачі повідомлень. Він є одним із найвідоміших російських олігархів, колишнім власником футбольного клубу «Челсі», нафтовим і металургійним мільярдером та ексгубернатором Чукотки. У західних санкційних документах його роками пов’язують із російською владою та особисто з Путіним, хоча сам бізнесмен заперечував частину тверджень про характер цих відносин.
Навигация по статье
Чому Абрамович приїжджав до Києва
За словами поінформованого співрозмовника українських медіа, ініціатива візиту походила від російської сторони. Москва нібито хотіла отримати позицію України не через США або інших міжнародних партнерів, а безпосередньо від Зеленського. Для цього й обрали Абрамовича, який раніше вже долучався до неформальних контактів між сторонами.
«Вони наче мають сумніви, що деякі партнери кажуть їм і нам одне й те саме, зокрема американці. Тож було заявлено, що вони хочуть почути нашу позицію безпосередньо», — пояснило поінформоване джерело.
Зеленський підтвердив, що Абрамович приїхав із повідомленням і запропонував передати відповідь Путіну. Російський бізнесмен просив не розголошувати факт зустрічі. Президент України заявив, що не вважав формат контакту принциповим: для Києва важливішим був зміст розмови, а не те, чи стане вона публічною.
Під час зустрічі Зеленський пояснив українське бачення можливого завершення війни. Одним із ключових варіантів він назвав особисті переговори з Путіним. Проте, за оцінкою української сторони, реакція Москви свідчить, що російський правитель поки не демонструє готовності припиняти бойові дії.
Яке послання Зеленський передав Путіну
Центральною темою розмови стала позиція України щодо Донбасу. Зеленський повідомив Абрамовичу, що українські військові не залишать власну територію. За його словами, відведення сил означало б передачу Росії перемоги, якої вона не змогла досягти на полі бою.
Президент також зазначив, що можливі компроміси можуть обговорюватися лише після припинення вогню. Саме припинення бойових дій він назвав значним компромісом з українського боку. Ідеться не про відмову від територій, а про створення умов, за яких політична розмова відбуватиметься без щоденного військового тиску.
«Ми не підемо зі своєї території. Ми не дамо вам перемогу в такий спосіб, і ви її не отримаєте. Усі компроміси — після припинення вогню», — так Зеленський описав свою відповідь російській стороні.
Глава держави заявив, що готовий зустрітися з Путіним у двосторонньому форматі або за участю міжнародних партнерів. Серед можливих учасників він назвав президента США та європейських лідерів. Єдиними неприйнятними майданчиками залишаються Росія та Білорусь.
Хто такий Роман Абрамович і скільки йому років
Роман Аркадійович Абрамович народився 24 жовтня 1966 року в Саратові. Станом на червень 2026 року йому 59 років. Він рано втратив обох батьків і виховувався родичами, а підприємницькою діяльністю почав займатися наприкінці радянського періоду.
Широку відомість Абрамович здобув у 1990-х роках, коли в Росії відбувався масштабний перерозподіл державної власності. Разом із бізнес-партнерами він отримав контроль над нафтовою компанією «Сибнефть». Саме нафтова галузь стала основою його багатомільярдних статків і дала можливість інвестувати в металургію, нерухомість, фінансові активи та спорт.
Історія Абрамовича є типовою для покоління російських олігархів, які різко збагатилися під час приватизації 1990-х років. Проте його відрізняло вміння зберігати вплив за різних політичних умов. На відміну від частини бізнесменів епохи Бориса Єльцина, він не вступив у відкритий конфлікт із Путіним.
У різні роки Абрамович мав російське, ізраїльське та португальське громадянство. Він також відомий колекцією елітної нерухомості, приватними літаками та яхтами. Після запровадження західних санкцій можливості бізнесмена керувати частиною активів і пересуватися низкою країн суттєво звузилися.
Як Абрамович заробив свої статки
Перші комерційні проєкти Абрамовича були пов’язані з торгівлею та посередницькими операціями. Справжній фінансовий прорив стався після входження до нафтового бізнесу. У середині 1990-х він разом із Борисом Березовським отримав контроль над «Сибнефтью» в межах суперечливої російської приватизації.
Згодом частку в нафтовій компанії продали державному «Газпрому». Ця угода принесла Абрамовичу мільярди доларів і закріпила за ним статус одного з найбагатших людей Росії. Паралельно його інтереси поширилися на металургійну та гірничодобувну групу Evraz.
Основні напрями, з якими пов’язують бізнесову кар’єру Абрамовича:
- нафтова компанія «Сибнефть»;
- металургійна і гірничодобувна група Evraz;
- інвестиційна компанія Millhouse;
- комерційна нерухомість;
- фінансові та технологічні активи;
- футбольний клуб «Челсі»;
- приватні міжнародні інвестиції.
Британська влада під час запровадження санкцій стверджувала, що Абрамович фактично контролював Evraz через значну частку та зв’язки з іншими акціонерами. Сам бізнесмен і його представники неодноразово оскаржували окремі оцінки західних урядів.
Як «Челсі» зробив Абрамовича відомим у світі
У 2003 році Абрамович придбав лондонський футбольний клуб «Челсі» приблизно за 140 мільйонів фунтів. Після зміни власника клуб почав активно вкладати кошти в трансфери, тренувальну інфраструктуру та залучення провідних тренерів. У наступні роки команда стала одним із найуспішніших клубів Англії та Європи.
За час його володіння «Челсі» п’ять разів вигравав англійську Прем’єр-лігу та двічі перемагав у Лізі чемпіонів. Для міжнародної аудиторії саме футбол перетворив непублічного російського нафтового мільярдера на глобально впізнавану постать.
| Напрям | Основні факти |
|---|---|
| Нафтовий бізнес | Контроль над «Сибнефтью» у 1990-х |
| Металургія | Велика частка в групі Evraz |
| Політика | Губернатор Чукотки у 2000–2008 роках |
| Футбол | Власник «Челсі» з 2003 до 2022 року |
| Продаж клубу | Приблизно 2,5 млрд фунтів |
| Санкції | Обмеження Великої Британії та ЄС |
| Роль у війні | Неформальний учасник окремих переговорних контактів |
Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну Велика Британія запровадила проти Абрамовича санкції. Це прискорило продаж «Челсі» американському консорціуму. Кошти від операції були заморожені на рахунку у Великій Британії, а питання їхнього використання для допомоги постраждалим від війни досі стало предметом юридичної суперечки.
Політична кар’єра Абрамовича
Абрамович займався не лише бізнесом. У 1999 році його обрали депутатом Державної думи Росії від Чукотки. Уже наприкінці 2000 року він став губернатором Чукотського автономного округу і залишався на цій посаді до 2008 року.
За час роботи в регіоні бізнесмен вклав значні власні кошти в житло, медицину, освіту та інфраструктуру. Водночас сама можливість очолити російський регіон і залишатися на посаді протягом двох президентських термінів Путіна свідчила про його прийнятність для Кремля.
Після відставки з посади губернатора Абрамович не став активним публічним політиком. Він зосередився на бізнесі, закордонних активах і футбольному клубі. Однак його ім’я продовжувало виникати у зв’язку з неформальними контактами російської влади.
Які зв’язки Абрамовича з Путіним
Зв’язки Абрамовича з Путіним є предметом багаторічних дискусій, судових процесів і санкційних рішень. Британська влада називала його прокремлівським олігархом і заявляла, що він підтримував близькі відносини з російським президентом протягом десятиліть. У санкційних документах також ішлося про фінансові та матеріальні переваги, отримані через зв’язок із російською державою.
Сам Абрамович заперечував, що є особистим «касиром» Путіна або виконує всі його вказівки. Його представники наголошували, що західні оцінки перебільшують ступінь близькості бізнесмена до Кремля. Водночас Абрамович зберіг свій капітал і політичні можливості після приходу Путіна, тоді як частина олігархів єльцинського періоду втратила активи, опинилася у в’язниці або залишила Росію.
Британський уряд, пояснюючи санкції, характеризував Абрамовича як одного з російських олігархів, які мають тісні зв’язки з Путіним і отримували вигоду від російської влади.
Його участь у передачі повідомлень також свідчить, що він має доступ щонайменше до людей, здатних донести інформацію російському керівництву. Однак публічних доказів того, що Абрамович може самостійно впливати на рішення Путіна, немає.
Чому саме Абрамовича залучають до переговорів
Абрамович має рідкісне поєднання характеристик. Він походить із російської бізнесової еліти, знайомий із системою Кремля, але водночас багато років жив і працював на Заході. Крім того, він раніше мав контакти з українською стороною та вже брав участь у переговорах після початку повномасштабної війни.
У 2022 році Кремль підтверджував його залучення до початкового етапу перемовин. Абрамович був присутній під час контактів, пов’язаних із переговорним процесом у Туреччині. Надалі він переважно зник із публічної дипломатії, але, як показав новий візит, неформальний канал залишився доступним.
До причин, через які його могли обрати посередником, належать:
- прямий або опосередкований доступ до Кремля;
- досвід участі у попередніх контактах;
- знайомство з українськими представниками;
- міжнародні зв’язки;
- відсутність офіційної посади в російській владі;
- можливість проводити непублічні зустрічі;
- особиста зацікавленість у послабленні санкційного тиску.
Останній пункт залишається припущенням, оскільки сам Абрамович публічно не пояснював, чи пов’язує свою переговорну активність із санкційними питаннями. Проте його активи, пересування та можливості вести бізнес значною мірою залежать від рішень західних держав.
Який результат дала зустріч із Зеленським
З української точки зору візит дозволив безпосередньо передати Москві позицію Києва. Зеленський заявив про готовність зустрітися з Путіним, обговорювати припинення війни та використовувати будь-які канали, які здатні дати результат. Водночас Україна відмовилася розглядати вихід із Донбасу як можливу поступку.
«У нас немає проблем використовувати будь-які канали, які можуть спрацювати. Але Путін хоче воювати — і все», — підсумувало поінформоване джерело.
Публічно підтвердженого прориву після передачі повідомлення не сталося. Російська сторона продовжила демонструвати небажання проводити негайну особисту зустріч на запропонованих Україною умовах. Тому роль Абрамовича в цьому епізоді фактично обмежилася передачею позицій, а не досягненням конкретної домовленості.
Абрамович може передати послання, але не здатний замінити політичне рішення Кремля. Наявність неформального каналу ще не означає наявності реальної готовності до миру. Саме результат, а не ім’я посередника, визначатиме значення таких контактів.
Що показує нове повернення Абрамовича до політики
Візит до Києва продемонстрував, що російська влада й надалі використовує непублічні канали для перевірки позиції України. Абрамович виявився придатним для цієї ролі завдяки давнім контактам, міжнародному досвіду й особливому становищу між російською бізнесовою елітою та західним світом.
Однак зустріч Абрамовича із Зеленським не змінила ключових розбіжностей. Україна наполягає на припиненні вогню, збереженні територіальної цілісності та прямому діалозі на нейтральному майданчику. Москва, за оцінкою Києва, поки не демонструє готовності перейти від передачі повідомлень до справжнього пошуку миру.
Роман Абрамович залишається суперечливою фігурою: мільярдером, який збагатився під час російської приватизації, колишнім губернатором, власником одного з найвідоміших футбольних клубів світу та людиною, яку західні уряди пов’язують із Путіним. Новий візит до Києва підтвердив, що навіть після санкцій і втрати «Челсі» він зберігає роль неформального комунікатора між Кремлем та зовнішнім світом.
Раніше під час нічної атаки на Київ росіяни вбили медика екстреної допомоги Сергія Смоляка.
