«Усі знають, що зараз у країні купа проблем, починаючи від карантину і зупинки економіки, і завершуючи світовою кризою, що вже маше нам весело і привітно. Очевидно, що нас чекають дуже серйозні випробування. Але одна річ, побачити пожежу і намагатися її вгамувати, і інша річ – це намагатися підлити у цю пожежу діжку бензину.
Як на мене різке бажання когось в Україні оголосити дефолт та припинити співпрацю з МВФ саме зараз – це якраз спроба підлити бензину в пожежу», – про це на своїй сторінці у Фейсбуці пише політолог Петро Олещук.
Вимоги МВФ на даний момент досить помірковані. Чимало з них вже виконано, але залишилося декілька важливих питань. Зокрема – щодо прийняття законопроекту №3260, що унеможливить відміну рішення НБУ про націоналізацію/ліквідацію банків та повернення несправедливої компенсації з Державного бюджету їх попереднім власникам. Цей законопроект відомий у народі як «антиколомойський», хоча мова у даному випадку йде не лише про «Приватбанк», але і про ряд інших фінансових установ. Мотивація МВФ – прозора. Вони не хочуть підтримувати наших «нещасних олігархів», а українським судам на даний момент довіряти у них підстав немає.
Отже, на одному важелі – дефолт, а на іншому – інтереси окремих осіб. Що треба обрати? Питання, мабуть, риторичне. Але не для всіх.
Останнім часом деякі депутати від СН провели у соцмережах своєрідний флеш-моб із закликом підтримати даний законопроект. Очевидно, це сигнал, і сигнал не лише суспільству, але й іншим політичним силам, адже схоже, що голосів у рамках самої політичної сили для підтримки законопроекту не вистачить.
Логічно припустити, що політичні сили, які наголошували на необхідності підтримки співпраці з МВФ та загалом – «західного» вектору розвитку країни, а мова, у першу чергу, про «Голос» та ЄС, мають об’єднатися із частиною СН та все-таки ухвалити ключовий законопроект для продовження співпраці з МВФ. У них же точно немає інтересу підтримувати Коломойського? Правда, поки що це не очевидно. З боку «прозахідної опозиції» лунають якісь незрозумілі тези про «реструктуризацію боргу», хоча зараз очевидно, що ми – не в тих умовах, аби диктувати свою волю МВФ. Купа країн потребуватиме підтримку та допомогу. Більш значимих для світової економіки та політики. Очевидно, що якщо ми будемо «качати права», то маємо усі шанси опинитися у «кінці черги». Ні, я допускаю, що хтось із опозиціонерів може розглядати дефолт як прекрасну нагоду для самих себе «підняти хвилю» та повернутися у владу, але це занадто необачно. Ми не Греція, яку буде підтримувати вся Європа. І навіть не Росія кінця 90х. Гратися у подібні ігри – небезпечно.
Як на мене, голосування по закону про унеможливлення скасування націоналізації банків – це реальний індикатор, хто «прозахідний» на словах, а хто – реально, бо мені абсолютно очевидно, що розрив з МВФ в нинішніх умовах – це поглиблення кризи та надання Росії прекрасного шансу затягти нас у «Русский мир». Ну і кожен зрештою має вже визначитися із публічною позицією», – констатує експерт
Leave a comment