Те, що намагаються проштовхнути під виглядом ринку землі, насправді є банальним розпродажем чорноземів без будь-яких обмежень. Безумовно, в законі присутні обмеження щодо придбання в одні руки не більше 0,5% території України, не більше 7% області та не більше 35% однієї об’єднаної територіальної громади, – але ці всі норми абсолютно фіктивні. Бо жодних механізмів вилучення придбаної власності, якщо вказані параметри будуть перевищені, не існує.
Про це у коментарі “ВВ” повідомив експерт «Української фабрики думки» Юрій Гаврилечко.
За великим рахунком, одна людина може спокійнісінько скупити всю сільськогосподарську землю в Україні – були б гроші та договороспроможність. Адже напряму законопроектом обмеження не накладаються.
Продаж землі іноземцям також закладений в законопроекті. Головне, щоб іноземна компанія або та, власником якої є іноземець, була зареєстрована в Україні за три роки до набрання чинності законом про так званий ринок землі. І ніхто цих іноземців вже не обмежить.
Власники паїв чи їхні спадкоємці перш ніж продати свій клаптик землі, мають викупити його у держави. Адже законопроект недвозначно каже про те, що громадяни, які отримали землю у безстрокове володіння та використання, мають переважне право викупу. І це трактується однозначно – перед тим, як продати, спершу купіть! При цьому викуповувати землю власники паїв або їхні спадкоємці будуть по встановленій Кабміном індикативній ціні на рівні 2200 доларів за гектар. А ось продавати наділ доведеться вже за ринковою вартістю, яка, цілком вірогідно, буде значно нижчою. Тому громадяни можуть ще й втратити від продажу.
Також є доволі цікавим питання, а чи взагалі вийде в них щось продати. Бо Україна є однією з небагатьох країн світу, де існує механізм несудової зміни власника рухомого і нерухомого майна. Завдяки рішенню нотаріуса ти можеш раптом залишитися без землі. Більше того, органи місцевого самоврядування з липня минулого року отримали можливість своїм рішенням змінювати кордони земельних ділянок, тож можна залишитися без власної землі на абсолютно законних підставах. Тому всі турботливі розмови про надання бабусям можливості розпоряджатися своєю власністю є прикриттям справжніх намірів розпродажу чорноземів.
Найімовірніше, зміни до законопроектів до другого читання не зачеплять основної суті хижацького захоплення земель транснаціональними корпораціями. Тому коли порівнюють нашу земельну реформу з аргентинською – це невірно. Ринок землі по-українськи – це Сомалі. І наслідки такого розпродажу будуть аналогічними. За таких умов казати про продовольчу безпеку країни безглуздо. Оскільки землю купуватимуть ті, хто займається крупнотоварним й одночасно низькомаржинальним виробництвом. Це зерно, насіння, кукурудза, технічні культури тощо. Вирощуванням високомаржинальних культур, таких як картопля, помідори, полуниця, яблука тощо в переважній більшості зараз займаються наші фермери. По факту велика аграрна держава трохи більше продаватиме пшениці, насіння, кукурудзи й технічних культур, натомість закуповуватиме за кордоном овочі і фрукти, які ще донедавна вирощувались у нас. Це призведе до того, що ціни в країні на продукти харчування будуть ще більш високими, ніж вони є зараз. Або чекатимемо на дефіцит всіх без винятку фруктів та овочів, включно з борщовим набором, окрім соняшникової олії та хліба.
Leave a comment