Минулого тижня Міжнародний валютний фонд, який не назвеш жартівною структурою, підніс Україні два сюрпризи в одному. По-перше, голова МВФ Крістін Лагард тимчасово склала з себе повноваження директора-розпорядника у зв’язку з висуненням своєї кандидатури на пост голови Європейського центробанку. А тимчасово виконуючий обов’язки голови Девід Ліптон заговорив про зміну економічної моделі для нашої країни.
Поки пані Лагард бореться за крісло голови Європейського центробанку, яке має звільнитися 31 жовтня, в Україні розпочалися гадання на кавовій гущі, що це для нас означатиме. Частина експертного середовища заговорила про те, що педантичний і схильний до перестрахувань Девід Ліптон тепер не закриватиме очі на невиконані програмні «маяки» МВФ, недоліки та упущення, через що під загрозою опиниться надання Україні восени-взимку траншу у розмірі 2-2,5 млрд доларів. А якщо не отримаємо кредит у рамках програми stand by, то не буде й нової кредитної програми, на яку розраховує новий президент.
Але практика свідчить про те, що під кожного нового керівника МВФ грошенята дає, так би мовити, авансом. Тому не дивно, що в Торонто і президент, і голова Нацбанку висловили бажання й надалі співпрацювати із Фондом та запросили делегацію міжнародних кредиторів після парламентських виборів та формування нового уряду до Києва з метою досягнення робочої домовленості щодо нової програми. І не варто сумніватися в тому, що представники Фонду приїдуть і домовленості будуть досягнуті.
Непрямим підтвердженням того, що новий директор-розпорядник не виносить Україну за дужки, є його заява про здатність прискорити економічне зростання до 5-6% на рік.
На думку Девіда Ліптона, Україна може отримати нову бізнес-модель з кращими інститутами, конкурентний на європейському ринку приватний сектор економіки і гідний рівень життя. Адже в України для цього є людські ресурси, проте не вистачає капіталів і технологій. Однак головним на шляху успіху в. о. керівника МВФ вважає чітке зобов’язання Києва втілити в життя необхідні реформи. Він дав зрозуміти, що курс на зміни разом із подоланням корупції відкриють Україні шлях до прискореного економічного зростання.
«Саме зараз настав момент вибору – з новою адміністрацією, а незабаром і з вашим парламентом. Для України цілком можливо завдяки низці виразних і керованих реформ прискорити зростання співвідношення з рівнем життя в Західній Європі», – заявив він.
Здавалося б, пан Ліптон доволі загальними фразами висловився щодо можливості України прискорити темпи розвитку економіки, яка наразі демонструє стагнацію й зростання очікується в межах 2,6%-2,7% за рік. Але ці слова є певним камінцем у город Порошенка, який ще минулого року хизувався тим, що він є єдиним президентом, який отримав від Фонду п’ять траншів. Адже той самий Девід Ліптон раз за разом наполягав на більш ефективній боротьбі із корупцією, а натомість бачив імітацію діяльності. По суті, заява в. о. директора-розпорядника є й оцінкою діяльності прем’єра Гройсмана, який разом із Порошенком розповідав про проведення 144 реформ за три роки. Та й українці не бачать реальних змін, що доводять дані дослідження Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва спільно з соціологічною службою Центру Разумкова. Згідно із результатами опитування, українці вважають, що в першу чергу потрібно провести п’ять реформ: антикорупційну (за її проведення виступають 63% опитаних), охорони здоров’я – 57%, пенсійну реформу та реформу системи соціального захисту – 52%, реформу органів правопорядку – судів, прокуратури, поліції – 37%, люстрацію чиновників – 33%.
Кажучи про зміну бізнес-моделі, пан Ліптон найвірогідніше має на увазі реформування державних інституцій, що не дивно. Адже сьогодні в Україні система захисту прав власності не працює, а про «реформовану» судову систему навіть казати не доводиться. Із фінансовими інститутами також є, м’яко кажучи, проблеми. Зрозуміло, що інвестори не біжать табунами до України вкладати гроші через незрозумілість правил гри та незахищеність. Але Ліптон сподівається, що реальна боротьба з корупцією поступово принесе свої плоди. Головне, щоб це була реальна боротьба.
А ось фінансовий експерт Павло Вернівський вважає, що МВФ викрив в’ялу економічну політику, яку проводила стара влада, прикриваючи провали грошима заробітчан.
«Будь-який економіст скаже, що перекази дозволяють забезпечити споживчий попит усередині країни і компенсують нестачу попиту з боку бідного і безробітного населення», – роз’яснив експерт, додавши, що мова йде про 12% ВВП.
На його думку, цей ресурс можна було використовувати більш ефективно шляхом переведення заощаджень в інвестиції, а інвестиції – в виробництво нових товарів і послуг. І таким чином дати людям роботу вдома.
«Але, не посоромлюся цього слова, імпотентна влада навіть на це була нездатна і всі гроші програла, як азартний дурний гравець у казино», – підсумував він.
Катерина МІЦКЕВИЧ
Leave a comment