Люк Бессон – неймовірно талановитий режисер, сценарист та продюсер. Його фільми точно не сплутаєш ні з чиїми іншими, бо ж у кінотворця є свій неповторний почерк. Його «Леон», «П’ятий елемент», «Таксі», «Перевізник» – це вже справжня класика! А ще два роки тому Бессон презентував досить гідне фентезі під назвою «Валеріан і місто тисячі планет». На кіноказках він явно не спеціалізується, та стрічка у нього вийшла надзвичайна. Тож прем’єру його нового бойовика «Анна» всі чекали з нетерпінням. Бо в цьому жанрі Бессон як риба у воді. І поганого кіно зняти точно не міг. Але…
Перш ніж читати опис сюжету, приготуйтеся реготати… Отже, 1987 рік, Москва. Бідна дівчина-наркоманка Анна Полятова (Саша Лусс) вирішує записатися у ВМФ СРСР. Вона вмикає свій ноутбук (так-так, бідна наркоманка на той час вже мала власний комп’ютер), під’єднується до інтернету (так-так, 32 роки тому усі радянські люди мали вихід в мережу) і заповнює анкету. Анна робить це для того, щоб втекти від свого хлопця-бандита. Ну просто інших варіантів немає…
І от диво: одного разу головна героїня заходить в квартиру і бачить там невідомого чоловіка. Виявляється, що це Алекс Ченков з КДБ (Люк Еванс). Він намагається завербувати дівчину. Начебто він розгледів у неї неабиякий потенціал. Серйозно? Так, Алекс пообіцяв, що Анна пропрацює на Комітет держбезпеки усього п’ять років, а потім буде абсолютно вільною. Анна сприймає це запрошення дивно: перерізає собі вени на одній руці та через пару-трійку хвилин погоджується. А нащо ж було тоді кров пускати?!
Далі нам показують Анну, яка вже пройшла навчання, стала супервумен та починає виконувати свої перші завдання. До речі, ще одним її куратором стає залізна КДБшна тітонька Ольга (Гелен Міррен). І ця жіночка зіграє у долі Анни далеко не останню роль.
Тож головну героїню влаштовують у паризьке модельне агентство (!). Ще вчора замурзана невдаха стає неперевершеною красунею й без ніякого навчання чи то практики починає кар’єру моделі. Це її прикриття. Після офіційної робити Анна вдягає парик, підмальовує очі, бере зброю та йде вбивати свою жертву. Завдання вона виконує на відмінно, тож керівництво дуже нею задоволене. Та одного прекрасного дня Анну ловить агент ЦРУ Ленні Міллер (Кілліан Мерфі) і перевербовує. Так Анна стає подвійним агентом. Дуже просто. Тепер її мета – вбити голову КДБ. Звісно, що вона це зробить і вийде сухою з води…
Не фабула, а маячня якась. Втім, насправді дуже весела маячня. У фільмі використано нелінійну оповідь, тож чим далі, тим стає смішніше.
Важко зрозуміти в принципі задум Бессона. Для чого він зняв недошпигунське муві про дівчину-кіллера? Уже скільки подібних історій було. За останні пару років нам показали трохи тематично схожі фільми – «Атомна блондинка» з Шарліз Терон та «Червоний горобець» із Дженніфер Лоуренс, а трохи раніше був відзнятий фільм «Солт» з Анджеліною Джолі. Та скільки можна експлуатувати тему протистояння США та СРСР? До того ж режисер повторився. У 1990 році Люк Бессон зняв фільм «Нікіта» (1997-го вийшов серіал за мотивами стрічки), в якому теж розповідалося про дівчину-наркоманку, яка врешті стала найманою вбивцею та працювала на французьку секретну службу. Здається, Бессон втратив чи то пам’ять, чи то здоровий глузд.
Окрім того, це кіно просто неймовірне в плані ляпів. Повернімося до того ж лептопа. Навіть якщо уявити, що він міг бути у головної героїні, то виглядав би у 1987 році зовсім інакше – це була б масивна машина. Пригадаймо: в 1986 році компанія IBM запустила у виробництво свій перший масовий ноутбук IBM PC Convertible, і його вага становила майже 6 кілограмів! Нам же показали пристрій родом із початку 2000-х. Так само з мобільними телефонами… Нам показують зовсім не ті кумедні гігантські трубки, які тоді були… Веселить і оснащення спецслужб…
Люк Бессон не слідкував не тільки за часом, а й за модою. На стику 1980-1990-х люди вдягалися неймовірно специфічно. Цього відображено не було. Більш того, Анна виглядає як звичайна дівчина, яка живе у 2019 році: у неї досить стильний одяг та модна зачіска.
До речі, сама актриса Саша Лусс дійсно неймовірна красуня. Втім, харизми їй явно бракує, як і акторського таланту. Але ж у неї була гарна підтримка в особі Люка Еванса та Кілліана Мерфі. Та для чого ці два знаменитих актори взагалі зголосилися грати в такій муті? Це зрозуміти теж важко.
Але є дещо прекрасне у цьому кіно – це Гелен Міррен. Хоч фільм «Анна» виявився абсолютним непотребом, та його варто подивитися заради Міррен. Ця всесвітньо відома актриса завжди дивує глядачів, та цього разу вона сама себе перевершила.
І все одно сумно. Певно, Бессону вже краще не знімати кіно. Бо «Анна» – це дно його кар’єри.
Євгенія ПРОРИВАЙ
Leave a comment