На окупованій Кінбурнській косі на Миколаївщині лишилося менше сотні цивільних, і виїхати звідти вони не можуть: за словами людей, яким це вдалося, дороги заміновані в кілька рядів. Водночас у ВМС ЗСУ прямо кажуть, що про звільнення коси говорити зарано. Тема за добу вийшла в лідери пошуку Google в Україні.
Розповіді місцевих жителів зібрало Суспільне Миколаїв, їх переказують МикВісті. Позицію флоту речник ВМС Дмитро Плетенчук озвучив в ефірі 6 листопада.
Навигация по статье
Що сталося на Кінбурнській косі
Свіжих подій у військовому сенсі немає — змінилося інше. Люди, які вибралися з коси, вперше детально описали, як там живуть зараз. За їхніми словами, продукти на косу не завозять із весни минулого року, ліків немає, сірники закінчуються. Пошкоджені будинки розбирають на дрова, худобу, яку не встигли вивезти, давно з’їли.
Виїхати, кажуть очевидці, неможливо: дороги заміновані, як і узбережжя. Одна родина все ж спробувала — її машина наїхала на міну, люди вціліли. Жителі Василівки, за словами переселенця Сергія, близько трьох місяців сидять на зібраних речах, але їх не випускають. Він також розповідав про погрози, побиття та примусову видачу російських паспортів. Ці свідчення поки неможливо незалежно перевірити, і видання, що їх публікують, прямо це зазначають.
Скільки людей там лишається?
Офіційного перепису немає, тож орієнтир — оцінки тих, хто виїхав. Порівняння з довоєнною кількістю жителів показує масштаб:
| Село | До війни | Зараз (оцінка жителів) |
|---|---|---|
| Василівка | 382 | близько 42 |
| Покровське | 177 | 12–13 |
| Покровка | 229 | даних немає |
| Разом на косі | — | менше 100 |
Це три населені пункти Миколаївської області, які досі під окупацією. Коса — вузький піщаний півострів між Чорним морем і Дніпровсько-Бузьким лиманом, просто навпроти Очакова. Росіяни контролюють її з перших тижнів повномасштабного вторгнення.
Чому косу не звільняють: що каже ВМС
Плетенчук пояснив, навіщо коса Росії. Хто її тримає, той контролює вихід суден із лиману до портів Миколаєва та Херсона. Звідти ж обстрілюють Очаків і Куцурубську громаду. Сам лиман після підриву Каховської ГЕС залишається замінованим, і щільність мін поки навіть неможливо оцінити.
Головне застереження речника: говорити про деокупацію коси зарано, доки окупованим лишається лівий берег Херсонщини. Без стабільної логістики, можливості евакуювати людей і підвозити ресурси така операція була б надто ризикованою. До того ж, за його словами, російські військові ховаються в будинках цивільних. Раніше голова Миколаївської ОВА Віталій Кім висловлювався оптимістичніше: звільнення коси він називав питанням часу.
Що відомо про збитки природі?
Кінбурн до війни був заповідною територією: тут частини національного парку «Білобережжя Святослава», Чорноморського біосферного заповідника та регіонального ландшафтного парку «Кінбурнська коса». Більшість соснових лісів, за даними «Індустріалки», згоріла в перші два роки вторгнення. Миколаївська обласна прокуратура оцінює шкоду лише національному парку (близько 6,8 тис. га) приблизно в 28 млрд гривень і розслідує справу за статтею про порушення законів і звичаїв війни.
Що це змінює ввечері і завтра
Для людей на косі найближчими тижнями все вирішуватиме зима: без дров, їжі й ліків вона стане найважчою з початку окупації. Жодних гуманітарних коридорів чи дат евакуації ніхто не оголошував, і це головне, за чим варто стежити.
Схожа історія вже розгорталася на лівобережжі Херсонщини. Ми детально писали, як планували евакуацію з Олешок. Тож будь-які заяви про вихід людей із Кінбурна варто перевіряти за офіційними повідомленнями Миколаївської ОВА та омбудсмана.
Фото: Кінбурнська коса восени, архівне фото. Анна Стрижекінь / Wikimedia Commons, CC BY-SA 4.0, commons.wikimedia.org.
Leave a comment