Site icon Вечерние Вести

Українців підсаджують на «голку»: що приховано в законопроекті №2285 про легалізацію грального бізнесу

В проекті держбюджету на 2020 рік, презентованому урядом до другого читання, закладено 3 млрд грн доходів, які планується отримати від грального бізнесу. Відповідний урядовий законопроект №2285 вже зареєстрований у парламенті. І у разі його ухвалення на тлі продажу землі та стратегічних підприємств України, що фактично є прихованою колонізацією нашої держави, легалізація грального бізнесу призведе до скорочення чисельності населення. Про це у коментарі «ВВ» повідомила народний депутат України II, VII та VIII скликань, заслужений економіст України Олександра КУЖЕЛЬ.

Раніше президент обіцяв, що казино функціонуватимуть виключно на території п’ятизіркових готелів. Але законопроект дозволяє розташовувати гральні заклади на території три- та чотиризіркових готелів, у будинках тощо. А невизначеність переліку документів, якими має бути підтверджена «зірковість» готелів для розміщення в них гральних закладів, може призвести до «маскування» інших приміщень під готелі.

Дуже лякає те, що законотворці залишили лазівки для маскування азартних ігор під лотерею чи букмекерську діяльність. Маються на увазі зали гральних автоматів, діяльність яких принесла горе в тисячі родин.

Таким чином законопроект дає можливість покрити гральними закладами майже всю країну, переконана Олександра Кужель. Адже навіть у містах із населенням менше 500 тисяч можна відкривати такі заклади. Те, що зараз приховується під виглядом лотерей та гральних автоматів, може стати легальним. Тобто фактично дозволяється ставити автомати хоч у селі.

Такий підхід неможливий у цивілізованій країні. Казино в багатьох європейських країнах – це відокремлена від населених пунктів зона. Щоб задовольнити свою потребу в грі, потрібно виїжджати за межі міста. Такі зони є в Австрії та навіть у Чилі й Аргентині.

«Законопроектом прописаний контроль за діяльністю таких закладів. Але я не вірю, що вистачить рук на все, особливо стосовно комп’ютерних азартних ігор, у тому числі через інтернет. Також сумнівним є те, що будуть відслідковувати вік гравців і не пускати дітей молодших 18 років. Хоча навіть цей віковий бар’єр доволі дивний – у Канаді до 21 року не продають навіть пиво, а в нас хочуть значно молодших допустити до азартних ігор», – наголосила Олександра Кужель.

Нам кажуть, що організаторами азартних ігор можуть бути виключно юрособи – резиденти України. І це прописано в тексті законопроекту. Проте в тому ж тексті далі з’являються положення, згідно з якими відповідну діяльність дозволяється проводити іноземним компаніям. При цьому в тексті не передбачений алгоритм обов’язкової та максимально повної перевірки інформації про кінцевого бенефіціара. В тому числі резидентів з країни-агресора, яких сьогодні в ЗМІ називають одними з основних лобістів такої легалізації.

«Вражає також вартість ліцензій. Наприклад, ліцензія на покер коштуватиме 1 млн 300 тисяч гривень на 5 років. Але таку суму власник закладу може виплачувати поквартально. Тобто виходить, що в квартал доведеться платити всього 300 тисяч гривень – така собі розстрочка для закладу, який за день може заробити 12-13 тисяч доларів.

Та й інші прописані в тексті документа положення свідчать про те, що законопроект лобіює інтереси бізнесу, а не українців. Тобто фактично держава відмовляється від своєї соціальної функції», – наголошує вона.

Автори не соромляться писати, що легалізацією грального бізнесу вони створюють умови для зниження соціальних ризиків, пов’язаних з азартними іграми. Вони навіть прописали пункт, в якому людина може самостійно обмежити себе в участі в азартних іграх на термін від шести місяців до трьох років, особисто подавши організатору або в держкомісію заяву. При цьому не передбачено, що таку заяву можуть подати родичі людини, яка страждає на лудоманію. А тепер уявімо, що дружина чи батьки привели гравця й він особисто написав на себе заяву на обмеження в участі в азартних іграх. Йому можуть відмовити, якщо при оформленні людина навмисне чи ненавмисне помилилася. І це зниження соціальних ризиків?

«Мені боляче від такої законотворчої ініціативи. Бо до мене приходить велика кількість батьків, чиї діти підпали під чари гри, приходять дружини, чиї чоловіки виносять з дому все, щоб тільки пограти.

Лудоманія – це серйозна хвороба наряду із наркоманією й алкоголізмом. Цим законопроектом українців підсаджують на «голку» гри, нехтуючи жахливими наслідками», – підсумувала Олександра Кужель.

Олена Сафонова

Вечірні Вісті

 

Exit mobile version