Нова “комітетська” редакція законопроекта 2178-10 ще гірша, ніж попередня.
Про це на своїй сторінці в “Фейсбуці” написав політолог Вячеслав Ільченко.
По-перше, ліміт сукупного землеволодіння до 10 тис. га ви ніяк не уконтролюєте. Основним інструментом контроля сукупного землеволодіння є Держгеокадастр. А він мало того, що на даний момент не містить достовірних даних, так його ще й пропонують знищити як такий – перевівши на місцевий рівень.
А якщо врахувати іще законопроект 2110, який вводить поняття публічного реєстратора, яким може бути практично будь-хто, а контролю над ним не передбачено ніякого – то одне тільки реєстрове рейдерство буде квітнути і пахнути. Забули уже скандал в Харкові, коли записи в реєстрі робила неіснуюча людина? А це виявили саме завдяки централізації. Якби реєстр був локальним харківським, то цей реєстратор-привид так би і займався своєю чорною діяльністю під “чуйним” керівництвом тамтої місцевої влади.
Але головне в новому законопроекті інше.
Відсутність лімітів для банків – незалежно від форми власності та кінцевих бенефіціарів.
Скажіть будь-ласка, чи знаєте ви, що кожен агрохолдинг в Україні має асоційований спеціальний банк, через який і проводить операції?
Приклад: український холдинг “Агропросперіс Груп” включає в себе 52 агрокомпанії, 6 сервісних компаній, 12 елеваторів і «Агропросперіс Банк». Останній – із 100% іноземним капіталом, якщо точніше – компанія NCH Agribusiness Partners II. Ця компанія представляє собою комплексний інвестиційний фонд, серед клієнтури якої – приватні пенсійні фонди Сполучених Штатів. Фінансовий ресурс цієї компанії, таким чином, практично необмежений.
Тепер рисуємо простеньку схемку.
Підставні особи скуповують землі обсягами по 10 тис. га. на кредитні кошти цього банку. Після чого “банкрутують”, а їх заставне майно опиняється… правильно, у власності банку. Який ніяких лімітів не має, а контролюється агрохолдингом та його інвесторами.
Ця схема активно використовувалась в приватизації дрібних державних підприємств в 90-ті роки – і що важливіше, використовується досі.
Таким чином, якщо в минулій редакції агрохолдинг міг купити чверть чи третину області, то зараз він легко купить і всю область оптом.