Я намагаюсь не писать,
Хоч завжди маю що сказати,
Адже тактовність не дає
Сміття виносити із хати.
Багато назбиралось тем,
Щоб вірші складалися у риму
Турбує зараз всіх війна
Донбас і доля України
Не можна осторонь стоять,
Від тих, хто зараз у полоні,
Від горя втрачених дітей
Сивіють материнські скрині,
Здається інколи мені
Що цілий світ живе у тузі
Який так само, як і нас
Війна тримає у напрузі
Поради чуємо не раз
Людей обходити в мінорі.
Бо від нав'язливих думок
Стають усі неначе хворі.
Яку скажіть мені тоді
Залізну душу треба мати,
Щоб посміхатися, радіть
Та біль людський не помічати.
Я не кажу страждати всім,
Або знаходитися в комі,
А згуртуватись й навести
Порядок й мир у кожнім домі.
поетеса Наталя Лещенко
