Після другого й остаточного туру парламентських виборів у Литві останніх вихідних схоже на те, що консерватори сформують коаліцію із двома меншими ліберальними партіями. Це ніяк не влипне на зовнішню політику цієї балтійської держави – єдине, що Литва може стати ще більшим “яструбом” щодо Росії
Про це для “Радіо Свобода” пише Рікард Юзвяк.
Але країна далі йтиме цією стежкою без одного з найупізнаваніших своїх дипломатів на чолі – її міністра закордонних справ останніх дуже насичених восьми років – Лінаса Лінкявічуса.
Міністр закордонних справ Литви Лінас Лінкявічус (ліворуч) і тодішній голова Верховної Ради та виконувач обов’язків президента України Олександр Турчинов. Київ, 29 травня 2014 року
Не так часто голос такої невеликої країни як Литва гучно чути у Брюсселі.
Зазвичай такі велетні як Франція та Німеччина й інші давніші члени ЄС формують рамки дискусій і домовленостей. Але маленька Литва порушила цю традицію.
Спочатку телегенічна колишня президентка Литви Даля Ґрибаускайте змусила рахуватися із собою інших європейських лідерів на самітах ЄС із її гострими, дотепними коментарями та гарно продуманими політичними жестами.
Президентка Литви Даля Ґрибаускайте під час візиту до України. Київ, 24 листопада 2014 року
Потім Лінас Лінкявічус став вирізнятися на зустрічах міністрів закордонних справ країн – членкинь ЄС і НАТО – і не лише своєю великою ведмежою статурою.
Коли він говорить із пресою, то робить це із брутальною чесністю та часом із вражаючою відкритістю – це є рідкістю, адже зазвичай дипломати говорять обтічно.
Це контрастувало з іншими країнами ЄС і НАТО, багато з яких прагнуть тепліших відносин із Москвою.
Читайте також: Влада без “зелених”: якою буде Литва після виборів
Міністр закордонних справ Литви Лінас Лінкявічус, 2015 рік
Був проти загравання із Кремлем Путіна
Але Лінас Лінкявічус був абсолютно проти загравання із Кремлем Володимира Путіна й дуже палко підтримував іще тісніші відносини зі східними сусідами – Україною, Молдовою та Грузією.
Він є одним із небагатьох членів Ради міністрів закордонних справ ЄС, хто володіє російською, і гарно розбирається в ситуації на пострадянському просторі, а також має дуже добрі контакти в Києві та Тбілісі. Тому з Лінкявічусом рахувалися.
Він був міністром оборони Литви в 1990 роки, невдовзі після отримання його країною незалежності й у час, коли Литва приєднувалася до НАТО.
Він добре розуміє, що Литва є “країною на передовій” як географічно, так і політично. Перебування на посаді представника Литви в НАТО та посла в Мінську розширило його розуміння регіону та взаємопов’язаності в ньому.
Міністр закордонних справ Литви Лінас Лінкявічус, 2015 рік
Коли він став міністром закордонних справ наприкінці 2012 року, його завдання було очевидним: тримати якнайтепліші відносини з Берліном та Вашингтоном і намагатися полагодити трохи зіпсовані відносини з Варшавою. Тільки тоді Литва може допомогти іншим протистояти тискові з боку Москви.
Один із перших викликів для Лінкявічуса був саміт “Східного партнерства” в його рідному Вільнюсі наприкінці 2013 року. У той час як ЄС затвердив Угоди про асоціацію чз Грузією та Молдовою у Вільнюсі, невдача з Україною призвела до тектонічних змін через Євромайдан в Україні, а також пізніших анексії Криму та розв’язання війни на Донбасі, яка триває донині.
Увесь цей час Лінкявічус був борцем за сильніші реакції з боку ЄС і НАТО та більшу рішучість на східному фланзі навіть за умов, коли інші країни хотіли перемкнути увагу на південний фланг ЄС.
У той час як він часто критикував ЄС за те, що він “робить замало й запізно”, але ЄС усе ж спромігся запровадити санкції проти Росії 2014 року, які й далі залишаються чинними шість років по тому.
Читайте також: Дипломат пояснив, чого бракує “Люблінському трикутникові” України, Польщі й Литви
Україна врешті отримала Угоду про асоціацію, і разом із грузинами та молдаванами українці також користуються перевагами безвізового режиму з ЄС.
Запитайте більшість офіційних представників у Брюсселі й у цих трьох країнах, і вони віддадуть належне наполегливості Вільнюса у плані тримання цих питань у фокусі уваги.
Міністр закордонних справ Литви Лінас Лінкявічус. Вільнюс, 11 серпня 2020 року
Білорусь і рішення НАТО
Або запитайте про роль Литви щодо народних протестів у Білорусі, і люди, які розбираються в ситуації, віддадуть належне особистій ролі Лінаса Лінкявічуса в наданні притулку Світлані Тихановській та іншим білоруським опозиціонерам, а також великій ролі, які відіграє Литва у творенні санкційної політики ЄС щодо режиму Олександра Лукашенка.
Можливо, найбільшим дипломатичним тріумфом Лінкявічуса було рішення НАТО під час варшавського саміту 2016 року, коли Альянс вирішив розмістити багатонаціональні батальйони в Литві, а також у Латвії, Естонії та Польщі, що стало прямим наслідком російської агресії пороти України.
Для досягнення того, що війська НАТО стали дислокуватися на колишній радянській території – це було довго невизначеним, і мало хто це уявляв, і для цього треба було мати хист для переконання багатьох у Вашингтоні та Берліні.
У той час як зірка Лінкявічуса горіла за кордоном, всередині Литви часто лунали думки, що він або занадто суворий, або занадто м’який щодо Москви, щодо його колишнього членства у КПРС в 1980 роках, а також, що він пов’язав себе із литовськими соціал-демократами, які програли жовтневі парламентські вибори в Литві цього місяця.
У той час як Лінкявічус навряд чи буде міністром закордонних справ у наступному уряді Литви, ходять чутки, що він може залишитисґ на дипломатичному поприщі, ставши послом або в ЄС, або в США.
Одне є чітко зрозумілим: відхід Лінкявічуса відбувається в час активної дипломатії в ЄС, і блок збирається запроваджувати ще більші санкції проти Білорусі та власний “Акт Магнітського” зі своїми обмежувальними заходами проти Росії.
Яструб, можливо, відлітає, але після того, як зробив Брюссель більш литовським.