Уряд Франції ясно дав зрозуміти, що мав на увазі президент Емманюель Макрон, говорячи про реформування процесу вступу в ЄС, яке він вважає необхідною передумовою для подальшого розширення союзу. Але пропонована процедура нітрохи не краща за нинішню. Найімовірніше, Макрон просто намагається втопити в бюрократичних запереченнях питання про подальше розширення Євросоюзу. Це стратегічна помилка.
Чинна процедура вимагає від країн – кандидатів на вступ визнання і реалізації європейських правил у 35 напрямках. Вони повинні довести свою прихильність демократії і владі закону, а також свою здатність функціонувати як ринкові економіки… Успіхи з усіх напрямків регулярно оцінюються, і країні-кандидату повідомляють про те, в чому вона недопрацьовує. Це досить чіткий і добре перевірений процес, головним підсумковим призом у якому є прийом до Євросоюзу.
Нещодавно видання «Політико» опублікувало французький неофіційний документ, представлений на розгляд інших країн – членів ЄС, в якому містяться пропозиції про реформування процесу розширення. Там звучить думка про зміну чинного процесу відповідно до чотирьох принципів: його треба зробити більш поступовим, потрібно ввести чіткі умови, які легко перевіряються, для переходу від одного етапу вступу до іншого, треба пов’язувати проходження кожної перевірки з відчутними економічними вигодами. Крім того, необхідно ввести правило, згідно з яким процес можна буде повернути і в зворотному напрямку…
Схоже, французи хочуть запровадити кілька рівнів членства, кожен із яких матиме власні привілеї у вигляді участі в різних програмах ЄС. А приєднання до спільного ринку як повноправного члена стане кінцевим етапом…
Якщо Макрон хоче, щоб ЄС розширювався, у нього немає підстав вимагати запропонованих у документі змін до початку переговорів з Північною Македонією та Албанією… Однак у документі йдеться, що Франція хоче домогтися від Єврокомісії прийняття пропозиції відповідно до її ідей до січня 2020 року…
У той же час у політичній еліті балканських країн, проти яких виступає Макрон, є люди, які не надто задоволені ЄС. Існуючого рівня співпраці з блоком цілком достатньо для того, щоб вони могли збагачуватися, і така співпраця не заважає функціонуванню дуже великого неформального сектора економіки цього регіону. Насправді ВВП цих країн зростає такими ж темпами, як і у більшості недавно прийнятих членів Євросоюзу.
Якщо ЄС і далі відштовхуватиме бажаючих вступити до його лав, він ризикує опинитися по сусідству з регіоном, що служить чорним ходом для контрабандистів, торговців людьми і всіх інших злочинців, якими заправляє незадоволена націоналістична влада. У такій ситуації не можна виключити виникнення локальних конфліктів…
Що ЄС і зокрема Франція отримають взамін? Звичайно, не те, чого чекають виборці з числа противників імміграції. Трудові ресурси потенційних членів Євросоюзу вже істотно зменшилися в результаті еміграції, в основному в країни ЄС. В Албанії кількість людей, які емігрували в період з 1990 по 2017 роки, становить близько 40% від сьогоднішнього населення країни. У Боснії і Герцеговині цей показник дорівнює майже 50%, а в Чорногорії і Північній Македонії таких людей понад чверть.
Опір розширенню ЄС у Франції та інших країнах Західної Європи невиправданий. Замість того, щоб потурати страхам виборців, відповідальні керівники повинні пояснювати, чому розширення має сенс. Серед іншого, цей процес ще більше убезпечить зовнішні кордони ЄС. Макрон подає поганий приклад своєю пропозицією про непотрібну реформу.
Леонід БЕРШИДСЬКИЙ
Bloomberg, США
(Матеріал публікується зі скороченнями)