Барикади, коктейлі Молотова, бруківка – в Гонконзі з кінця березня не вщухають масові протести. Влада застосовує проти мітингувальників, на жаль, знайомі українцям засоби: від «тітушок» до сльозогінного газу, водометів, вогнепальної зброї, масових арештів й викрадення поранених із лікарень. І хоч поліція докладає всіх зусиль, щоб придушити протести, але мешканців Гонконгу вже, певно, не зупинити.
Формально протести розпочалися через законопроект, який передбачав видачу підозрюваних у злочинах з Гонконгу до материкового Китаю, де діє інша юрисдикція і система кримінального права. Не дивно, що мешканці спеціального адміністративного району, який з 1997 року перейшов від Великої Британії під врядування КНР за умови, що економічна незалежність і капіталістичний устрій не зміняться на півострові, сприйняли це як спробу комуністичного Пекіна обмежити автономію регіону.
З березня сотні тисяч людей різного віку та статку щовихідних виходили на акції протесту з вимогою відкликати законопроект. Проте лідер Гонконгу Керрі Лам відмовлялася це робити й навпаки – пропонувала ухвалити його якнайшвидше. Тим не менш вже в червні вона під час прес-конференції оголосила про безстрокове припинення розгляду законопроекту.
А вже на початку липня, щоб заспокоїти мітингувальників, які вимагали її відставки, пані адміністративний секретар заявила, що всі зусилля щодо прийняття законопроекту «мертві» й законопроект «мертвий». На політичній мові це мало означати, що він відкладений. Щоправда, правники, юристи, студенти й інші мешканці Гонконгу сприйняли таку заяву як лицемірство. Адже в юриспруденції терміну «мертвий» не існує. Тому її заяви про відкликання законопроекту не були сприйняті, і після силового розгону протести відновилися й стали більш радикалізованими.
Тільки наприкінці жовтня скандальний законопроект щодо екстрадиції був офіційно відкликаний. Проте це не означає, що до нього не повернуться, як тільки революційні настрої підуть на спад й ситуація, яка підігрівалася з боку влади насильством та масовими арештами, не стабілізується.
Під час цих буремних подій у Гонконзі було актуалізовано вимоги Революції парасольок – насамперед мова йде про надання громадянам Гонконгу загального виборчого права. Адже у 2014-му, попри декларації материкового Китаю «Одна країна – дві системи», офіційний Пекін змінив правила обрання керівництва спеціального адміністративного району таким чином, що вирішальне слово щодо обрання кандидатів залишалося за Піднебесною. І це був один із перших «дзвоників» звуження прав гонконгців, протести яких у 2014-му жорстко придушили тими самими спецназівцями, «тітушками», водометами, сльозогінним газом й масовими арештами активістів.
Тож нинішні протести щодо ухвалення законопроекту про екстрадицію – лише продовження боротьби двох систем, які, попри красивий лозунг, уживаються як жаба із гадюкою. Саме тому комуністичний Китай раз за разом намагатиметься «приструнити» зрощений на демократичних цінностях Гонконг, до якого доволі охоче переїжджають мешканці КНР. І хоч відбувається поступова реінтеграція півострова з материком, але гонконгцям вкрай важко пристосовуватися до нових реалій.
Зрозуміло, що і владі Гонконгу, й офіційному Пекіну наразі важливо згасити протестні настрої. Це підтверджується й призначенням нового начальника поліції, який, щоправда, повністю схвалив протиправні дії силовиків. Такою ж поступкою можна вважати й скасування Верховним судом Гонконгу заборони на носіння масок під час акцій протесту, через що до 18 листопада (саме з цієї дати перестала діяти заборона. – Прим. ред.) було арештовано понад 1,5 тисячі осіб.
Але інші вимоги протестувальників щодо відставки Керрі Лем, розслідування насильства з боку поліції під час акцій протесту, відмова від класифікації протестів як «заколоту», що передбачає довгі терміни ув’язнення, та звільнення й амністія заарештованих – найімовірніше, не будуть виконані. А з часом законодавчі поступки будуть зведені нанівець. Так, наприклад, Пекін відкрито виступив проти рішення суду щодо скасування заборони на носіння масок. На думку представників китайської влади, тлумачити Основний закон Гонконгу має право тільки законодавчий орган Китаю – Всекитайські збори народних представників.
А ще офіційний Пекін повністю підтримує дії гонконгських силовиків, заявляючи, що «незаконні протести» на півострові не мають нічого спільного з демократією і свободою.
Те, що влада Гонконгу врешті-решт застосує силу щодо протестувальників, не викликає сумнівів. Адже після того, як Сенат США одноголосно підтримав законопроект щодо ситуації в Гонконзі та закликав Китай дотримуватися прав протестуючих й утриматися від силового розгону протестів, це може тільки підлити масла у силовий «вогонь». Адже китайський дракон не терпітиме, коли йому щось вказують на його ж території.
Проте мешканці Гонконгу також не мають наміру вивішувати білий прапор й далі боротимуться за свої права. Тому це не перша і не остання революція та не перші й не останні жертви у боротьбі двох світоглядів…
Антоніна МІРОШНИЧЕНКО