“Дякую людям в Україні, що ви об’єдналися заради революції. Значить, і ми будемо мати мужність продовжувати”. Зої з Гонконгу щойно подивилась фільм про Євромайдан “Зима у вогні”. Вона розчулена і плаче.
Для Гонконгу, де вже два місяці не вщухають багатотисячні протести, революція в далекій Україні стала надією. Як Євромайдан надихає протестувальників Гонконгу, дізнавалась ВВС.
Навигация по статье
“Не протестувати, це те ж саме, що не дихати”
Близько ста людей сидять просто на землі на причалі для поромів, куди хтось приніс проектор, щоб транслювати фільм.
Глядачі напружено стежать за перебігом подій на екрані – там “Беркут” б’є людей, летить бруківка, палають шини, українців з барикад титрують китайською.
Хтось із глядачів плаче, всі аплодують після фільму. Так наприкінці минулого тижня у Гонконгу проходив кінопоказ українського фільму про Євромайдан.
“Стрічка мене дуже зачепила. Тому що ці протести дуже подібні до того, що відбувається у нас. Особливо, коли влада не чує своїх людей і коли влада застосовує насильство, щоб змусити мовчати. Методи дуже схожі”, – говорить після показу пан Тунг з Гонконга.
Протести в Гонконзі, які почалися з невдоволення законопроєктом про дозвіл екстрадувати підозрюваних до материкового Китаю, переросли у щось більше. Проєкт давно зняли з розгляду, але акції не вщухають. Хтось називає це боротьбою за демократію.
“Казати нам “не протестуйте” – це те ж саме, що сказати “не дихайте”. Я це сприймаю як свій обов’язок – боротися за демократію. Можливо, ми переможемо, можливо, програємо, але ми боремося”, – розповів Ерік, 22-річний студент з Гонконгу після суботнього маршу. 1 вересня на вулиці Гонконгу знову вийшли тисячі людей.
Дехто бачить схожість між подіями в Гонконгу і проетстами в Україні: акції, які починалися, як мирні, потонули у насильстві
У протестах, які починалися як мирні акції, стає дедалі більше насильства – поліцейські застосовують проти людей на вулицях сльозогінний газ, гумові кулі, поливають протестувальників з водометів і б’ють дубинками.
Мітингувальники закидають офіційні будівлі фаєрами і пляшками із запалювальною сумішшю.
На минулих вихідних протестувальники заблокували аеропорт, а з початком навчального року тисячі школярів і студентів не пішли до школи на знак протесту проти дій влади.
Гонконг входить до складу Китайської Народної Республіки, але до 2047 року має особливий статус і його мешканці мають більше свобод, ніж жителі материкового Китаю; багато-хто з них не хоче, щоб Гонконг став “ще одним китайським містом”.
Пекін неодноразово засуджував дії демонстрантів і заявляв, що вони “межують з тероризмом”.
“Український сценарій”
В контексті протестів у Гонконзі про Україну згадували мало, але поступово почала з’являтися інформація про фільм “Зима у вогні”, люди почали розповідати один одному про цю стрічку і наприкінці минулого тижня були організовані перші публічні покази.
Перед акціями 1 вересня трьох лідерів протестів Гонконгу затримали.
Півторагодинну стрічку про український Майдан, повна назва якої “Зима у вогні: Боротьба України за свободу” створили ще у 2015 році. У фільмі зібрали розповіді активістів, хроніки Майдану. Події розгортаються від початку студентських протестів до силового протистояння та зміни влади в Україні.
“Цей фільм – про людські долі, про тих, хто вийшов туди (На Майдан. – Ред.), попри холод, попри безумну зиму, коли “Беркут” поливав холодною водою, попри те, що викрадали людей, були кулі, багато загинули – попри жертви, ці неймовірні хлопчики та дівчатка вистояли”, – говорив про свій фільм два роки тому режисер стрічки Євген Афінеєвський.
Стрічку транслював американський відеосервіс Netflix, її показували в конгресі США і ще у понад сотні країн по всьому світу, вона змагалась від України за Оскар. Зараз автори фільму пишаються тим, що його показували у Гонконзі.
“Коли ми бачимо ці протести, наше серце болить. Ми підтримуємо людей у Гонконгу і переживаємо за них”, – говорить одна з продюсерок фільму Галина Садомцева.
Творці стрічки слідкують за новинами з Гонконгу і вважають, що ситуація там дуже співзвучна з тим, що було в Україні.
“Ми розуміємо, чому вони протестують, ми розуміємо їхні причини. Можливо, цей фільм їх надихне і у них з’являться надії і сили боротись далі”, – каже пані Садомцева.