Побоювання з приводу того, що напруженість між США і Північною Кореєю через ядерні проблеми призведе до відкритої війни, відвернули нашу увагу від інших небезпечних подій у Східній Азії. Коли південнокорейські льотчики відкрили вогонь, щоб відлякати російські літаки-розвідники, що вторглися в повітряний простір Південної Кореї, стало ясно, що цей регіон перетворився на порохову бочку, біля якої горить занадто багато сірників.
Хоча причиною останнього інциденту став російський літак, що вилетів з бази у Владивостоці, стратегія провокування Південної Кореї була китайська. Китай і Росія поглиблюють альянс, який пов’язує дві великі ядерні держави Євразії. Але Москва і Пекін зближуються, виходячи зі своїх власних інтересів.
Із 2014 року, коли Захід заморозив відносини з Росією через захоплення Криму, Кремль бачить у Китаї природного стратегічного партнера, який допомагає йому протистояти американському тиску.
Китай і Росія добре знають, як використовувати конфліктуючі домагання суверенітету на морі. У Південно-Китайському морі намагаються утвердитися такі країни, як Філіппіни, В’єтнам і Малайзія, що дає Китаю сприятливу можливість вклинитися і розширити там свою присутність.
Російські літаки летіли над островами Токто/Такесіма, права на які заявляють Південна Корея і Японія. Це лише один із багатьох спірних районів, на які претендують ці країни. Нещодавно Японія ввела санкції проти Південної Кореї за те, що Сеул нібито експортує комп’ютерну техніку на Північ. Образи на Японію, що залишилися з часів Другої світової війни, постійно викликають напруженість у відносинах між Сеулом і Токіо, що грає на руку китайській стратегії.
Китай і Росія вбивають потужний клин у ту щілину, яка утворилася у відносинах між двома ключовими союзниками Вашингтона в північно-східній частині Азії. Китай постійно твердить про те, що друзі Вашингтона між собою ніяк не дружать, і Пекін сподівається, що ця провокація покаже США, як мало можна зробити на Корейському півострові без згоди Китаю і Росії.
Цзіньпін і Путін прагнуть зробити так, щоб будь-який результат переговорів між США і Північною Кореєю відповідав їхнім вимогам. У них є ідеальний сценарій, в якому США в рамках врегулювання ядерної проблеми виводять свої війська як мінімум із Південної Кореї і додатково до цього скорочують свою потужну військову присутність в Японії.
Китай все більше утверджує свою владу над Гонконгом і претендує на Тайвань, і альянс Пекіна з Москвою забезпечує йому стратегічну глибину, а також доступ до тієї сучасної галузі, де Росія як і раніше майже не поступається Америці: до виробництва військової техніки і зброї.
Останніми днями китайські керівники все голосніше говорять про Тайвань. Вони застерігають тамтешніх виборців, щоб ті не голосували на майбутніх виборах за партії, які виступають за незалежність. Китайці засуджують Америку за військові поставки на цей острів, вбачаючи в цьому загрозу китайському суверенітету. Якщо Китай перейде від слів до справи і військовими засобами відреагує на офіційне проголошення незалежності Тайваню, російська підтримка пом’якшить йому удар від американських санкцій і може навіть утримати США від військових дій.
Вузька зацикленість на північнокорейських ядерних проблемах дає можливість Китаю і Росії зміцнювати свої позиції в цьому великому регіоні, а Захід ніяк не може виробити ясну і конкретну стратегію протидії цим країнам. Така ситуація обіцяє нові небезпеки в майбутньому.
Марк АЛМОНД
The Telegraph UK, Велика Британія
(Матеріал публікується зі скороченнями)