18 липня має відбутися доволі цікава для України зустріч двох диктаторів – Олександра Лукашенка та Володимира Путіна. Подейкують, що переговори пройдуть у Валаамі, щоб помолившись та перехрестившись ці двоє вирішили питання інтеграції РФ та Білорусі в рамках розвитку так званої Союзної держави.
«Бацька» недарма відсвяткував своє 25-річчя у владі. В міжнародній політиці він за чверть віку навчився маневрувати та прослизати між крапельками. Із Росією все простіше й складніше одночасно. Продавши «Газпрому» білоруську ГТС та давши дозвіл на розміщення російських військових баз на території республіки, він вибивав із РФ знижки на газ та можливість мати торгові стосунки.
Тепер у Лукашенка інший біль – Союзна держава, про створення якої Росія й Білорусь мають остаточно домовитися вже в листопаді. І, здавалося б, зустріч глав цих держав мала б відбутися восени – адже зараз над «дорожньою» картою працює не тільки група з інтеграції, а й особисто прем’єр-міністри цих країн. Але, мабуть, щось пішло не так. Адже риторика Лукашенка дещо змінилася. Він на всі заставки лаяв кишенькового Дмитра Медведєва й наполягав, що той мало не гальмує процеси створення Союзної держави і що на липневій зустрічі з Путіним обговорювати немає чого, бо так і не було досягнуто конкретних домовленостей.
Не виключено, що на зустрічі з кремлівським карликом «бацька» намагатиметься продавити більш привабливі для Білорусі умови нового газового контракту (термін діючого спливає наприкінці 2019 року й за попередніми домовленостями 1 червня сторони повинні були підписати новий контракт. – Прим. авт.).
Також зрозуміло, що Лукашенку не хочеться позбавлятися влади й президентського посту на догоду Путіну. Саме тому в його риториці все частіше звучить меседж про те, що Росія й Білорусь не стануть єдиною державою і що республіці потрібно ставати справді незалежною й не бігти за захистом ані під НАТОвську парасольку, ані під крило РФ.
Гарні слова, а ось із реалізацією виходить туго. Бо на військовому параді, присвяченому Дню незалежності Білорусі, разом із коробками білоруських військ крокували російські, курсувала російська військова техніка – «Гвоздики», «Гіацинти», «Іскандери» тощо, а в небі виконували фігури російські пілоти.
Як не прикро було це визнавати, підготовка росіян, місце постійної дислокації частин яких знаходиться саме в Білорусі, значно вища, ніж у місцевих. Тому по суті Лукашенко, який каже про незалежність і який власноруч впустив росвійська на свою територію, або одягнув великі рожеві окуляри, або банально бреше своєму народу. Бо якщо Росії знадобиться захопити Білорусь, вона зробить це тихо й без зайвого шуму, не докладаючи особливих зусиль.
А у складі Союзної держави це можна буде зробити набагато простіше й без набридливої для вух Путіна міжнародної реакції. Як це відбувалося із Чечнею у 1990-х, коли світ проковтнув загибель незалежної Ічкерії тільки тому, що у міждержавні справи втручатися якось незручно.
Україна ж у разі такого об’єднання (чи поглинання?) отримає зовсім поряд додатковий «балкон», з якого в будь-який момент її зможуть атакувати російські війська.
Олена САФОНОВА