Так, білорусам напевно є над чим працювати стосовно якості продукції. Але ситуація, коли за політичного загострення між Москвою і Тбілісі Россільгоспнагляд негайно оголошує грузинське вино поганим, змушує з іронією ставитися до запевнень у неупередженості цієї інстанції. І припускати, що її суворість стосовно білоруського молока, м’яса та іншого продовольства багато в чому є «виховним» заходом. Москва зараз жорстко працює з Мінськом з ряду параметрів, спонукаючи до більшої поступливості у питанні «поглиблення інтеграції».
Передбачалося, що прем’єри Сергій Румас і Дмитро Медведєв розставлять крапки над «і» 21 червня в Мінську. Але за підсумками їхніх переговорів було оголошено, що загадкову дорожню карту (або набір дорожніх карт по секторах економіки, як сказав Румас) узгодять ближче до листопада. Причому, як зазначив Медведєв, найскладніші питання інтеграційного порядку денного залишені президентам.
Мінськ зволікає, намагається відбитися від незручних положень, передбачених російською версією апгрейда Союзної держави. Але в руках Кремля нафта, газ, кредити. Ну, і неупереджений Россільгоспнагляд свою ложку дьогтю додасть, щоб білоруському союзнику життя суцільним медом не здавалося.
Москва робить так, щоб це далося Мінську в копійчину. Зокрема, перенесення узгодження дорожньої карти (або карт) на листопад означає, що Білорусь може не отримати до того часу кредитів. Йдеться про міждержавний кредит у 600 мільйонів доларів і транш у 200 мільйонів доларів кредиту Євразійського фонду стабілізації і розвитку.
Тим часом Білорусі потрібно розраховуватися із зовнішніми боргами і при цьому по можливості не витрачати золотовалютні резерви.
Також, судячи з висловлювань поважних московських чиновників, поки що не розглядатиметься питання компенсації наслідків російського податкового маневру, в результаті якого за п’ять місяців білоруська економіка втратила близько 130 мільйонів доларів. Такими темпами за рік набіжить понад 300 мільйонів.
Так, бюджет нинішнього року зверстаний без розрахунку на компенсацію цих втрат. Тобто фінанси не тріснуть. Але білорусів рідна влада притисне з усіх сторін. Ну, і паливо на внутрішньому ринку однозначно дорожчатиме. Без цього НПЗ не зведуть кінці з кінцями. Адже вони переробляють все більш дорожчу нафту і до того ж пустили силу-силенну грошей на модернізацію.
З’ясувалося, що й компенсації за брудну нафту білоруси в нинішньому році не отримають. Російській стороні ні до чого поспішати, їй вигідно потягнути час і збити ціну питання. І не факт, що в результаті російські підрахунки співпадуть з білоруськими. Той же міністр енергетики РФ Новак припустив, що загальна (тобто не тільки Білорусі, а всім постраждалим) сума компенсації збитків від забруднення нафти в «Дружбі» буде менше 100 млн доларів. Лукашенко ж раніше оцінив збиток однієї лише Білорусі в сотні мільйонів доларів.
Далі, поки підвішене питання «поглибленої інтеграції», Мінську важко буде домовлятися і про прийнятну ціну газу з 2020 року. Адже для Москви це теж важіль тиску. Хочете газ дешевше – не ухиляйтеся від наших пропозицій по апгрейду союзного договору.
Лукашенко вкрай невигідно, що весь цей гнітючий сюжет закручується перед виборами. Щоб президентська кампанія в наступному році пройшла більш-менш комфортно, мабуть, потрібно було б до кінця нинішнього року підписати з Москвою цю чортову дорожню карту чи як там називатиметься підсумковий документ.
І ймовірно, що в якомусь злегка редукованому зусиллями Мінська вигляді документ буде підписаний. При цьому білоруське керівництво міркуватиме як легендарний Ходжа Насреддін, який за великі гроші пообіцяв падишаху навчити свого віслюка говорити. Правда, там був термін 20 років («або віслюк помре, або падишах»), а тут буде роки три-чотири.
І Москва, найімовірніше, жорстко пов’яже підживлення білоруської економіки з виконанням дорожньої карти.
Днями білоруський посол Володимир Семашко говорив про два можливі механізми компенсації за податковий маневр – «як у вигляді міжбюджетних трансферів, так і у вигляді зміни формули ціни нафти, внесення в неї спеціальної знижки».
Мінську був би зручнішим другий варіант, але Москва, якщо дійде до справи, наполягатиме на першому. Тому що трансферти – більш прозора схема. І потім, гроші простіше притримати, якщо союзник поведеться недобре з точки зору Москви.
В принципі, це її нова стратегія: від усіляких пільг, преференцій і знижок переходити до прямої міжбюджетної підтримки, оскільки вона дозволяє надійніше тримати союзника на гачку. Давати транш тільки за хорошу поведінку. А інакше – ходіть голодні.
Таким чином, білоруське керівництво буде змушене весь час бігти за черговою морквиною вузьким коридором, визначеним дорожньою картою «поглибленої інтеграції».
Білоруські новини, Білорусь
Олександр КЛАСЬКОВСЬКИЙ
(Матеріал публікується зі скороченнями)