30 років тому
Добре пам’ятаю, де я в мить підйому прапора стояла, і навіть (як то завжди врізається у важливі моменти життя) – у чому була вбрана.
Господи, як же це було прекрасно!
Читайте також: Декларація непослуху: як Кравчук правильно зорієнтувався
Хто не бачив – знайдіть 17 хв і подивіться уважненько, не минаючи ні титли, на цей Київ літа 1990-го.
Через 2,5 місяці почався “перший Майдан” – Революція на граніті, і 15 жовтня майже такі самі багатотисячні колони киян вийшли на загальноміський страйк на підтримку студентів – тільки то вже була не святкова юрба, а зла, рішуча й зосереджена, йшли “підприємствами”, і це теж було по-своєму прекрасно, але іншою, грізною красою, про яку писав Єйтс (“a terrible beauty was born”), – бачити ті вручну намальовані плакати: “Більшовик”, “Ленінська кузня”, “Арсенал”: останній спалах робітничого руху в Європі 20-го ст., відлуння польської Солідарности…
Читайте також: Українська мрія про майбутнє обростає метастазами популізму й безвідповідальності, багато в чому через “Слугу народу” – Казарін
(Ось тоді Кравчук і мусив прийняти рішення: ну його на фіґ, Москва далеко, а сила – ось вона, прямо під вікнами тече самоорганізованою людською рікою… )
Подивіться, обов’язково. Хоча б на те, щоб потім ніяке стерво не посміло брехати вам у живі очі, ніби незалежність нам хтось “подарував”. Щоб нам укотре не вкрали нашу історію.
