Зізнаймося чесно, секс того не вартий. Стільки зусиль і заради чого? Чи не легше розмножуватися без сторонньої допомоги й зайвого головного болю?
На жаль, еволюція диктує свої правила і жорстоко карає за відсутність сексу. Рано чи пізно всі еукаріоти (живі істоти, клітини яких містять ядро, зокрема і ми, люди) змушені обмінюватися хромосомами для підтримки генного різноманіття або опинитися на межі вимирання.
Таке загальне правило, але панцирний кліщ Oppiella nova вирішив стати рідкісним винятком і відмовився від сексу. Зовсім.
Ці крихітні – усього одна п’ята міліметра – кліщі мають по дві копії кожної хромосоми, і це дозволяє зараховувати їх до диплоїдних (тобто таких, що мають одну або кілька хромосом більш ніж у подвійній кількості) організмів, таких самих, як ми з вами.
Водночас порівнявши його геном з геномом близького родича, кліща Oppiella subpectinata, науковці дійшли висновку, що цей унікум прийняв обітницю безшлюбності кілька мільйонів років тому, і при цьому продовжує успішно виживати!
Обмін хромосомами і їх змішування дозволяє створити безліч генетичних комбінацій, які можуть зіграти вирішальну роль у важкі часи: якщо епідемія чуми, різка зміна клімату або поява нового хижака, усі помруть, але завжди знайдеться кілька індивідуумів, які зможуть цьому протистояти і продовжити рід.
Власне, секс – саме про це, але все йому супутнє – від пошуку партнера й боротьби за нього і до труднощів вагітності – це та ціна, яку доводиться платити за генетичне різноманіття.
Але є й інший спосіб підтримувати генну варіативність, не вдаючись до статевого розмноження.
Це процес мутації в одних і тих самих генах, що дозволяє створити унікальний генний підпис у безстатевих організмів.
Така мутація, відома як ефект Мезельсона (від імені гарвардського генетика Метью Мезельсона) дає підстави називати диплоїдний організм асексуальним, тобто видом, що не має статі.
Однак проблема з ефектом Мезельсона полягає у тому, що досі ніхто не міг надати однозначного свідчення його прояву. Так, одні стародавні види, що вважалися безстатевими, насправді виявлялися не такими вже й древніми, інші прихильники утримання – який скандал! – насправді виявлялися любителями оргій, які вносили значне різноманіття у їх гени.
А вченим потрібен був вагомий доказ генної варіативності у тварини, яка дуже давно відмовилася від статевого розмноження і ніколи вже до нього не поверталося.
Що і привело їх до панцирних кліщів O.nova, які відділилися від загального родича усіх кліщів від 6 до 16 млн років тому і з того часу на практиці демонстрували дію ефекту Мезельсона, успішно розмножуючись самі.
З огляду на розміри цих кліщів, вченим довелося чимало попрацювати, спершу для того, щоб знайти їх, а потім – щоби отримати генний матеріал. Потім треба було створити спеціальну програму для аналізу ДНК, але у підсумку дослідники отримали винагороду за свою роботу.
“Результати наших аналізів однозначно довели, що O.nova розмножуються виключно безстатевим шляхом, – підкреслює автор дослідження, фахівець у галузі репродуктивної біології Лозаннського університету Єнс Баст. – Так що коли йдеться про роботу еволюції без сексу, ці панцирні кліщі можуть зробити не один сюрприз”.
Звичайно, визнають вчені, кліщі Oppiella nova – рідкісний виняток, і у безстатевого розмноження також вистачає мінусів. Однак 6 млн років успішного життя без сексу все-таки про щось говорять.