От ми з вами живемо своїм життям на Землі, звикли користуватись мобільним зв’язком, інтернетом і онлайн-банкінгом, і не підозрюємо, що все може закінчитись у одну мить.
Ні, Земля не зіштовхнеться з астероїдом (ну, принаймні, не найближчим часом). Каменюка, діаметром завбільшки у п’ятьсот метрів (я про астероїд Бенну), пролетить повз нас на відстані усього у триста тисяч (у кращому випадку) кілометрів, аж 23 вересня 2135 року, пише у Facebook оператор NASA Андрій Васильєв.
Але до цього моменту ще далеко, і, можливо, наша місія Osiris-REx, підкаже, як уникнути можливого зіткнення.
Але зараз, прямо зараз, достатньо шматка пластику або якогось металевого уламку, щоб на Землі наступив хаос. І я не перебільшую зараз.
Хаос у повному сенсі цього слова може наступити тоді, коли маленький уламок космічного сміття влучить у середній, той розколеться на кілька частинок, котрі, у свою чергу, спровокують ще кілька десятків зіткнень. Ці десятки – сотні. Сотні – тисячі, і, нарешті, по низькій навколоземній орбіті пронесеться смерч з дрібного космічного сміття, котрий, як шрапнеллю, знищить як не усі, то велику частину сателітів, котрі забезпечують нам Інтернет і зв’язок 24/7. Ця страшна буря носить назву “Ефект Кеслера”.
Під загрозою і людські життя. МКС знаходиться під постійною загрозою бомбардування дрібними уламками. Якщо частинки від 7 сантиметрів, відслідковує NORAD (North American Aerospace Defense Command), то все, що менше – відслідкувати майже неможливо. А захист на станції, якщо чесно, доволі умовний. Типу шапочки з фольги, у буквальному сенсі цього слова.
Число тих частинок, котрі ще можна зловити і вирахувати приблизну траєкторію, постійно зростає і зараз наближається до 25 тисяч. Число менших уламків проконтролювати взагалі неможливо. Вони чекають на вас, як гопники у темному провулку.
І ось зовсім нещодавно, один з таких уламків влучив у МКС, а точніше, у маніпулятор “Canadarm2”.
Доволі велику пробоїну було виявлено під час планової перевірки маніпулятора 12 травня. Пошкоджено ділянку основної стріли і теплову ковдру, котра захищає роботизовану руку від перегріву.
На щастя, силові кабелі чудом вціліли, основна несуча стріла також. Тож усі заплановані на найближчий час операції не відміняються. НАСА і Канадське космічне агентство (CSA), продовжують збирати дані, щоб зрозуміти масштаб ушкодження.
Маніпулятор “Canadarm2” – критичний інструмент, оскільки саме за його допомогою, до МКС стикують вантажівки Dragon Cargo, Cygnus і японський корабель H-II Transfer Vechile.
Взагалі, я скажу так – людство поки що сильно недооцінює проблему космічного сміття. Але ми (конкретно наш екіпаж), маємо з ним справу ледь не щодня. Все тяжче доводиться прокладати маршрути, читайте – лавіювати між уламками. І коли часом ми отримуємо дивні дані з борта, в нас щоразу падає серце: “а як це ушкодження?”.
Саме тому, найактуальніша проблема космосу зараз – далеко не польоти на Марс.
Тут би елементарно за собою прибрати.