Суперечки щодо мови – штука безвідмовна. Про мову у нас готові сваритися цілодобово, забувши про все на світі. Ось і останні “мовні” дурниці з боку міністра внутрішніх справ та речниці президента викликали прогнозований шквал критики.
На захист української мови дружно виступили батальйони “лідерів думок”, “оглядачів” та “експертів”. Це чудово, але одне непокоїть – переважна більшість “захисників” української мови не просто думає російською і нею ж спілкується поза ефірами та офіційними публікаціями, не просто не вилазить із російського інформаційного простору, від якого нас ніби намагалися відгородити. Вони ще й засмічують нашу мову запозиченнями із російської. А з якої іще? Не з польської ж, пише Микола Несенюк, для Gazeta.ua.
Як мовнику за освітою мені цікаво спостерігати як новомодні російські слова та звороти миттєво засвоюються українськими журналістами, публіцистами та іншими. Власне, усіма, хто крутиться в інформаційній сфері аж до глави держави з його, перепрошую, прессекретаркою.
Так отож, замість українських “перепрошую”, “вибачайте”, “даруйте” та інших варіантів вибачення, новомодні українці тепер кажуть і пишуть “сорян”. Це так наші північні сусіди “освоїли” англійське “sorry”. І ліплять наші патріоти того “соряна” де треба і не треба, немов трирічні діти, що приносять із двору почуті там нові слова і дивують ними ошелешених батьків.
Чому ні? Хіба не вживають наші “експерти” та “оглядачі” через слово інших варіантів московського “новоязу”? Хіба ми не чуємо і не читаємо по сто разів на день про те, що хтось нічого не робить “от слова совсем” чи не є бовдуром “с большой буквы “Б”. Але це вже відходить – настає час “соряна”, який нахабно влазить у мову всіх тих, хто ніби позиціонується як український патріот, але не злазить із московських інформаційних ресурсів.
А може той “сорян” – українець? Може моду на “соряна” вигадали у нас, а не у Москві? Sorry, на жаль, це не так.