Україна має визнати, що трохи заблукала, звернула з дорожньої карти вакцинації не туди
У грудні уряд ухвалив план вакцинації від COVID-19 в Україні. Визначили чотири етапи (хоча це були визначені групи громадян), чітко прописали терміни, категорії вакцинованих та їх кількість. Як і в усьому світі, Україна в пріоритет винесла медиків і тих, хто ризикує мати важкий перебіг хвороби, госпіталізацію та летальність, пише у своєму блозі на НВ Зоряна Скалецька, інформує UAINFO.org.
Етапність передбачає, що до нового етапу переходимо лише коли завершили попередній. В нас же офіційно другий етап вакцинації почався, коли перший ще не був завершений навіть на третину. Ну а фактично – зараз триває вже третій, тому що згідно з статистикою, додались групи «держбезпека» і «освітяни», які належать до третього етапу. Але це не є випередженням урядового плану. В лютому Кабмін обіцяв в місяць 4,5 млн доз, а за потреби 5 млн і навіть 7 млн доз, що зараз виглядає примарною казкою. Реальні ж цифри вакцинованих вражають: менш як 250 тис. людей за 36 днів. Не будемо навіть намагатись порівнювати Україну з Ізраїлем, який вважається справжнім чемпіоном світу у боротьбі з COVID-19, але навіть сусідня Польща за 3 місяці лише 6 млн доз встигла вколоти, а от Австралія, яка на 2 дні раніше за Україну почала вакцинацію, вже щепила 617 тисяч людей першою дозою.
Отже, в реальності з незавершеним першим етапом, ми не просто швидко перескочили на другий, а й непомітно перейшли на третій: вже вакцинують освітян і працівників держбезпеки. Також з 1 березня в перелік вакцинованих додалися публічні люди. Надихати і давати приклад – це добра справа, але досі не прописані критерії відбору публічних осіб до щеплень. На практиці це призвело до того, що станом на 22 березня на Тернопільщині 29% від всіх вакцинованих за весь час становили саме публічні люди. Після галасу в соцмережах, буквально за тиждень відсоток публічних осіб зменшився до 20%.
Далі більше. В категоріях вакцинації з’явились якісь міфічні «інші». Що це за люди, не уточнюється, але їх кількість стрімко зростає. Так, на сьогодні у Черкаській та Кіровоградській областях «інші» становлять 37% від всіх щеплених за весь період вакцинації. Звісно, ситуація в регіонах відрізняється. Наприклад, Львівська область – рекордсмен по вакцинації медичних працівників, 90% від всіх щеплених за весь час – медики.
Такий різнобій між групами вакцинації не призведе ні до чого доброго. Не тому, що публічні чи інші люди не заслуговують на вакцину. А тому, що в кожного процесу є своя логіка. В усьому світі логіка вакцинації наступна: в першу чергу медики та літні й хронічно хворі люди. Бо перші – контактні з вірусом, а другі – ризикові пацієнти з важким перебігом хвороби, частішими госпіталізаціями та вищою летальністю. Коли першочергово вакциновані саме медики та ризикові пацієнти – медична система не завантажена до стадії колапсу і має достатньо здорових фахівців, які надають допомогу всім, кому вона потрібна.
І коли вони провакциновані, лише тоді слід переходити до наступних етапів – менш ризикові категорії населення та інші контактні фахівці (вчителі, соціальні працівники, тощо). Спочатку вакцинують заради збереження життя, а вже далі вакцинують заради формування колективного імунітету. Бо вакцинуючи «інших», здебільшого молодих і здорових, ми робимо це за рахунок життів медиків, літніх чи хронічно хворих. Про це заявив голова ВООЗ Тедрос Аданом Гебрейесус, коли порівнював вакцинацію в багатих та бідних країнах. Ми ж це робимо всередині країни. Також він зазначив, що такий шлях призведе до «самопоразки», оскільки поширення вірусу триватиме довше, а чим довше поширюється вірус, то більше він мутує і більше часу потрібно для вивчення цих мутацій та створення нових протидій.
Відповідно, Україні слід переглянути план вакцинації. Спочатку завершити щеплення медиків і ризикових пацієнтів. Далі треба активніше вакцинувати освітян, як тих, хто працює з дітьми і на кого найближчим часом чекає вступна кампанія.
Інакше Україна має визнати, що трохи заблукала, звернула з дорожньої карти вакцинації не туди. І, якщо не хоче повертатись на ту дорогу, якою йдуть інші країни, то щеплювати всіх підряд, і визначені групи в поетапному плані, і тих, хто хоче. Сформувати списки на основі зареєстрованих в Дії, в сімейного лікаря тощо. Розгортати пункти вакцинації на стадіонах, в супермаркетах, школах чи просто неба. Це теж може бути способом формування колективного імунітету. Такий спосіб статистично навіть ближчий до обіцяних урядом 4,5 млн вакцинованих на місяць. Але тоді маємо визнати свій особливий шлях і переходити до плану Б – нарощувати кількість ліжок. Адже такий особливий метод має свої нюанси: поки готуємо списки і пункти масової вакцинації, то маємо і масово готувати ліжка інтенсивної терапії, кисень, шукати додаткових медиків, бо тяжкого перебігу COVID-19 та госпіталізацій менше не ставатиме. Але, може, це і є наш шлях.