Дивлюсь оце у стелю, і нічого кращого не думається, як про систему тестування. Уже годину не можу придумати хоч один аргумент на її захист. Вона побудована спеціально, щоби тестів робили мало, а зробити їх вам було максимально тяжко. І всі ж напружуються, стараються – а воно не робе
Коли в мене з’явилися симптоми, я зразу пішов до приватної лабораторії та за гроші зробив тест. До речі, це був антигенний тест, і не знаю, чи потрапить результат у статистику. Донедавна вони не рахувалися, а отже мінімум іще кілька сотень випадків щодня статистика не помітила. Чому – незрозуміло, бо це доведено ефективний метод діагностики, і результат є одразу. Але зараз не про це.
Альтернатива приватній лабораторії – їхати в абмулаторію сімейного лікаря та здавати ПЛР. Моя амбулаторія зараз далеко від мене, бо я змінив район, але не міняв лікаря. Проте навіть коли мешкав, де раніше, до лікаря треба було прогулятися Борщагівкою хвилин 30 або їхати громадським транспортом.
У мене є машина, але зараз думаю про систему для тих, хто їздить громадським транспортом. Якби я обрав лікаря в новому районі, то все одно до мого тесту потрібно іти хвилин 25 пішки або їхати транспортом.
Можна, звичайно, і пройтися. У нашій країні ще з совка є міцні традиції побутового героїзму. Але я намагаюся себе переконувати, що ми (все-таки) (ну типу, ну правда ж?) – країна європейська.
Читайте також: Боротьба з COVID-19 по-українськи. Чому ми набагато ближчі до Мексики й Росії, ніж до Канади та Кореї
У моєму випадку ще була субота. Тому можна було дзвонити на номер невідкладної допомоги в амбулаторії або на гарячу лінію та “викликати на себе” мобільну бригаду.
Я здорова молода людина з температурою 37,5. Уявити ситуацію, що я сидітиму вдома й викликатиму в підїзд групу людей у спецхімзахисті, я не можу. Хіба що з мене вилізе який-небудь Чужий.
Але уявімо, що бригада приїхала, зішкребла зразок і поїхала з ним кудись, звідки за N днів має прийти результат. Скільки дорівнює число N зараз у Києві – не знаю, розкажіть.
Уявімо, що сиджу далі, чекаю на результат. Тим часом мої дитина та дружина мають високі шанси також отримати симптоми наступними днями. Поїдемо до амбулаторії на тролейбусі? Не знаю, як вам, а мені шкода і дружину, і тих, хто у тролейбусі.
Нещасної, впрілої у тому ЗІЗі мобільної бригади теж шкода. До того ж, моя освіта з менеджменту змушує рвати на собі волосся від того, наскільки це неефективно – раз за разом викликати бригади людям, які ходять своїми двома.
Тому тестів ніхто більше не робитиме. Все одно будемо на самоізоляції. У сухому залишку, хай там як, будемо мати один виявлений випадок на сім’ю (і то не факт, що буде у статистиці). Причому це свято невиявлення ще й коштувало 720 гривень.
Читайте також: Боротьба із коронавірусом: ось чому в Південної Кореї виходить, а в України – ні
А тепер я заплющую очі й думаю, як могло би бути.
Приєднати приватні лабораторії до мережі тестування. Робиш тест – уряд відшкодовує лабораторії вартість. Мережа лабораторних пунктів у містах велика, це вже наблизить тест до людей. Вартість не буде більшою, а як і буде – воно того варте. Про це уже стільки говорили, що я тут зупинюся.
А можна ще зробити як у, прости господи, Європі. І розгорнути пункти тестування там, де мешкають люди. Пункт тестування за рогом – це стратегія більшості країн. Відкрили віконечко, зішкребли, до побачення.
В Україні такі пункти можна було би зробити, напри
клад, в аптеках. Там можуть працювати інтерни, студенти медсетринських вишів і просто люди, яких можна навчити зішкребти вам трохи з горла. А мобільні бригади нехай будуть лише для тих, хто не може дійти до найближчої аптеки.
Якщо говорити про мій район, то сімейний лікар – це 25 хвилин / громадський транспорт, приватна лабораторія – п’ять хвилин пішки, найближча аптека – дві хвилини пішки. Встав, одяг куртку, пішов, прийшов. Які є непереборні причини не робити так – я не знаю. Скажіть мені ви.
А якщо навіть і скажете – все одно їх не прийму. Тому що попереду – кампанія масової вакцинації. Від початку пандемії, за дев’ять місяців ми зробили трохи більше п’яти мільйонів тестів. У задачі питають, скільки років із такою системою ми вакцинуватимемо бодай групи ризику.