Складається враження, що представники влади потрапляють у паралельний вимір, тільки-но отримують крісло чи портфель на Банковій чи Грушевського. Вони кажуть, що українці на 4 тисячі гривень можуть прожити достойно й одночасно скиглять щодо мізерності своїх зарплат у 30-60 тисяч гривень. «Плач Ярославни» щодо низьких зарплат періодично влаштовують як депутати монобільшості, так і дехто із членів Кабміну.
Деякі «слуги народу» почали жалітися на маленьку зарплату ледь не одразу. Наприклад, голова комітету з питань енергетики та ЖКП Андрій Герус, отримавши перші виплати, бідкався, що 44 тис. грн – це мало і що доходи його значно знизилися, якщо порівняти із допарламентським життям. Щоправда, крокодилові сльози скандального очільника комітету навряд чи зможуть оцінити ті ж шахтарі, рівень заборгованості перед якими наразі складає майже 1,1 млрд гривень. Жалівся на маленьку зарплату в 33 тисячі гривень і мажоритарник від «СН» Олег Воронько, який на момент обрання в парламент офіційно був безробітним.
Бідкалася на те, що їй доводиться тільки на дитсадок щомісяця витрачати 17,5 тисяч гривень, й екс-журналіст «1+1» Ольга Василевська-Смаглюк – та сама, яка вважає, що свободи слова в Україні забагато і її було б доречно звужувати. Та й інші новообрані жалілися на невеликі виплати. Тому не дивно, що багатодітний батько Давід Арахамія, який виховує шістьох дітей, пропонував підвищити зарплати нардепам до 100 тисяч гривень.
Варто нагадати, що зарплати парламентарів не такі вже малі. Згідно з постановою парламенту про фінансове забезпечення діяльності народних депутатів, спікер отримує зарплату у розмірі 12 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, перший заступник голови ВР – 11,5, заступник голови ВР – 11, керівник комітету – 10,5, а член комітету (майже всі депутаті є членами того чи іншого профільного комітету) – 10 прожиткових мінімумів. Станом на 1 грудня 2019 року прожитковий мінімум складає 2189 грн. Тобто найнижча зарплата нардепа – принаймні 21 тис. 890 грн. До окладу йдуть надбавки за інтенсивність праці, виконання особливо важливої роботи й навіть володіння іноземними мовами. А ще є так звана «друга зарплата» – за роботу в сесійній залі та комітетах
Також нардепам компенсують оренду житла – в залежності від пори року щомісячна сума виплат складає від 18 до 20 тисяч гривень (привіт тещі першого віце-спікера Стефанчука від переселенців, яким за оренду квартири щомісячно виділяються «шалені» 3 тисячі гривень на родину), проїзд, телефонні розмови тощо…
В уряді Гончарука також відбувся певний демарш. З’явилася інформація про те, що багатодітний міністр юстиції (виховує чотирьох дітей) Денис Малюська та міністр економіки Тимофій Милованов через свої низькі зарплати написали заяви про звільнення. Щоправда, обидва потім інформацію щодо звільнення спростували, залишивши незмінним меседж щодо невеликих посадових окладів. Пан Малюська за листопад отримав на руки майже 29 тис. грн із надбавками й преміями. Пан Милованов, який жаліється, що його зарплати вистачає тільки на таксі, отримує із всіма надбавками близько 31 тис. 40 грн на місяць. Ініціатор тренінгів у Трускавці хотів собі виписати премію у 1630% за вересень і жовтень, але йому в цьому відмовили.
Міністр освіти Анна Новосад, яка «порадувала» вчителів тим, що наступного року підвищення зарплат не буде, в листопаді отримала після вирахування всіх податків 44 тис. 355 грн (згідно з даними Держстату, середня зарплата вчителя складає 8118 грн). Міністр охорони здоров’я Зоряна Скалецька у листопаді на руки отримала 28 тис. 47 грн. Їй минулого тижня передавали привіт медсестри, які отримують 3500-4100 грн.
Зарплатним лідером традиційно є міністр внутрішніх справ Арсен Аваков – він отримав 37 тис. 788 гривень зарплати й 50 тисяч 681 гривню премії (без вирахування податків). На другому місці – міністр розвитку громад і територій Альона Бабак – 82 тис. 200 гривень (без вирахування податків). Найскромнішу зарплату у 16 тисяч гривень, напевне через відмову від надбавок, отримав міністр Кабміну Дмитро Дубілет.
Зрозуміло, що багато хто з можновладців прийшли у парламент та в уряд із бізнесу і такі зарплати для них справді є мізерними. Проте саме вони пропонують й затверджують прожиткові мінімуми, пенсії та зарплати. Але йдеться навіть не про елементарну совість з їхнього боку. Робота людей, які отримують зарплату від платників податків, має бути ефективною. І коли пересічний українець по-справжньому відчує, що йому стало трошки легше, можна думати й про власні доходи. Але ж ні – в Україні можновладці знов і знов воліють ще більше закручувати гайки народу, одночасно жиріючи від премій, надбавок та пільг.
Катерина МІЦКЕВИЧ