Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства підготувало законопроект, яким пропонує створити Державну житлово-комунальну інспекцію, головною метою якої має стати контроль у сфері ЖКГ та забезпечення захисту прав та інтересів споживачів.
Варто зазначити, що аналогічна Держжитлокомунінспекція функціонувала в Україні до 2011 року, але була ліквідована Кабміном. І всі повноваження з держконтролю в ЖКГ було покладено на Держархбудінспекцію. Але потім і ця структура лишилася повноважень. Тому, як пояснюють в Мінрегіоні, на даний момент у країні немає жодного центрального органу виконавчої влади, який би здійснював нагляд у сфері житлового-комунального господарства. А він, на думку чиновників, вкрай потрібен, особливо в умовах децентралізації, за якої частину повноважень, зокрема зі встановлення тарифів на «комуналку», передано органам місцевого самоврядування.
В ідеалі, за задумкою розробників документа, від створення нового органу виграють і споживачі, і постачальники. Першим обіцяють підвищення якості житлово-комунальних послуг, належне обслуговування з боку підприємств-постачальників, контроль за обґрунтованістю тарифів та захист інтересів. Другим – забезпечення єдиного підходу до здійснення контролю у сфері ЖКГ, обґрунтовані заходи щодо забезпечення надійності та безпеки під час надання житлово-комунальних послуг тощо.
Порушення споживачами чи постачальниками правил гри каратиметься штрафом. Так, наприклад, якщо споживач ухиляється від укладання договору про надання послуги з поводження з побутовими відходами, з нього стягнуть від тридцяти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (станом на 2019 рік неоподатковуваний мінімум громадян складає 17 грн. – Прим. ред.), а у разі відмови постачальника від укладання угоди штраф збільшується від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі ж штрафи доведеться викласти постачальникам питної води за порушення стандартів та норм.
За порушення правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків та санітарного утримання місць загального користування, сходів, ліфтів, під’їздів та прибудинкових територій, а також незаконне переобладнання та/або перепланування житлових будинків, квартир чи інших приміщень тягнуть за собою попередження або накладення штрафу на мешканця від тридцяти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а на посадових осіб – від п’ятдесяти до ста мінімумів. А ось за самовільне підключення чи відключення до/від об’єктів і систем централізованого питного водопостачання та водовідведення, систем централізованого опалення та постачання гарячої води мешканцям доведеться витягти з кишені від тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. За ті ж дії підприємців каратимуть штрафами від двох тисяч до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів.
Ну і невиконання вимог і приписів інспекторів Держінспекції карається штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів.
Правда, задля функціонування нової інспекції та її територіальних органів потрібно додаткове фінансування з держбюджету орієнтовно у сумі 30 млн 218 тис. гривень, з них на оплату праці 26 млн гривень та 364 тис. гривень на оплату комунальних послуг та електроносіїв. Враховуючи те, що держказна не гумова, саме системою штрафів автори законопроекту заохочують державу викласти додаткові кошики на інспекцію. Адже витрушені зі споживачів та постачальників кошти мають стати «джерелом додаткових надходжень для покриття збільшення видатків державного бюджету».
Правда, експертне середовище не в захваті від ідеї реанімації інспекції. Адже її попередники не стали флагманами боротьби за права споживачів, які потерпали від холодних батарей у морози чи ледь тепленької води замість по-справжньому гарячої. Так, з одного боку у споживачів з’явиться така собі «жилетка», куди можна буде поплакатися й поскаржитися на постачальника. Але навряд чи від цього в квартирі стане тепліше. Повинні бути об’єктивні критерії для оцінювання якості і кількості наданих комунальних послуг із застосуванням технічних засобів контролю, що мають фіксувати всі параметри дистанційно. Таких немає. Тому споживачам доведеться чекати на інспекторів, які невідомо коли прийдуть й потім довго та нудно доводити свою правоту в суді або й надалі «насолоджуватися» тими послугами, які пропонують монополісти.
Аріна МАРТОВА