Режисер-постановник номера України на Євробаченні-2026 Ілля Дуцик уперше детально розповів, чому глядачі побачили на сцені не зовсім той виступ, який готувала українська команда. За його словами, головна проблема виникла не через недостатню підготовку або відсутність фінансування, а через невиконання частини погодженого технічного плану, повідомляють “Вечірні Вісті“.
Постановку створювали для гурту LELÉKA та пісні Ridnym. У фіналі конкурсу у Відні українська заявка посіла дев’яте місце, однак режисер залишився незадоволений тим, як задум відтворили під час трансляції. Частина ключових образів втратила заплановану виразність, а деякі сценічні механізми взагалі не спрацювали.
Про підготовку, бюджет і складнощі на репетиціях Ілля Дуцик розповів в авторському медіапроєкті «Добрий день, студія!». Це стала його перша велика публічна розмова після завершення конкурсу.
Постановка мала триматися на стриманості, вокалі та кількох точних візуальних образах. Команда свідомо відмовилася від надмірної динаміки. Проте саме технічна точність виявилася найслабшим місцем реалізації.
Навигация по статье
Як мав виглядати виступ LELÉKA
Українська команда заздалегідь підготувала детальний технічний проєкт. До нього входили посекундна розкадровка, визначені плани камер, схема освітлення, робота лазерів, напрямок вітру та механіка сценічної тканини.
Усі елементи мали працювати як єдина система. Тканина символізувала середовище навколо артистки, лазер створював просторовий акцент, а бандура доповнювала поєднання сучасного звучання з українською музичною традицією. Режисер пояснював сенс цих образів ще під час репетицій перед конкурсом.
Головний акцент робили на LELÉKA з піснею Ridnym, її голосі та внутрішній напрузі композиції. Постановка не передбачала великої кількості танцюристів або постійної зміни декорацій.
До створення сценічного втілення також залучили хореографку Галину Пеху. Вона працювала над рухами артистки, які мали підкреслити емоційний зміст пісні, а не відвертати увагу від вокалу.
Що змінилося на репетиціях у Відні
Перші серйозні розбіжності стали помітними після виходу команди на конкурсну сцену. Замість погоджених 27 монтажних склейок у попередній версії трансляції їх виявилося близько 60. Через часті зміни ракурсів кадр втрачав заплановану тривалість, а ключові образи не встигали розкритися.
Лазерне обладнання розмістили не в тих позиціях, які передбачала схема. Тканини, що мали вилітати в потрібний момент і підхоплюватися потоком повітря, спрацьовували неправильно або не з’являлися взагалі.
Ще одна проблема стосувалася позначки на сцені. Вона допомагала Вікторії Лелеці орієнтуватися під час складного вокалізу, але в потрібний момент маркер вимкнули. Артистці довелося виконувати частину номера без візуального орієнтира.
Серед розбіжностей між планом і фактичною реалізацією режисер назвав:
- надмірну кількість монтажних склейок;
- неправильне розташування лазерів;
- несправну механіку сценічної тканини;
- відсутність потрібного потоку повітря;
- вимкнення орієнтира для співачки;
- брак профільного фахівця з лазерного обладнання.
| Елемент постановки | Початковий задум | Реалізація на сцені |
|---|---|---|
| Камери | 27 погоджених склейок | близько 60 переходів на першій репетиції |
| Лазери | чіткі позиції за технічною схемою | обладнання розмістили інакше |
| Тканина | синхронний виліт і рух під дією вітру | механіка працювала нестабільно |
| Сценічний маркер | орієнтир для вокальної частини | позначку вимкнули |
| Бандура | повноцінний драматургічний образ | візуальний акцент послабився |
«Найбільша проблема Євробачення й комунікації з ним у тому, що тобі кожен раз говорять: “Ми все зробимо”, а в результаті не роблять нічого», — заявив режисер.
За словами Дуцика, команда неодноразово домагалася повернення до погодженого проєкту. Частину деталей вдалося виправити, однак основна драматургія виступу вже не працювала так, як її задумували в Києві. Інтерв’ю режисера та опис проблем із постановкою оприлюднило медіа The Bridge.
Чому три ключові образи втратили силу
В основі виступу були тканина, лазер і бандура. Кожен елемент мав окрему функцію, але повний ефект виникав лише за умови їхньої синхронної роботи.
Тканина повинна була створювати відчуття простору, який змінюється навколо виконавиці. Лазер формував чітку геометрію кадру та підсилював напруження. Бандура мала стати не просто музичним інструментом, а центральним предметом, пов’язаним із темою пам’яті, дому та культурної тяглості.
Коли тканина не з’являлася в потрібний момент, а лазер не потрапляв у запланований ракурс, камера фіксувала незавершену композицію. Часті монтажні переходи додатково скорочували час, протягом якого глядач міг зчитати образ.
Мінімалістичний номер особливо залежить від деталей. У ньому немає масовки або великої декорації, здатної приховати технічний збій. Несправність одного елемента одразу змінює всю сцену.
Саме тому технічні проблеми Євробачення виявилися для української заявки критичними. Постановка не мала запасних візуальних шарів, якими можна було б компенсувати відсутність основного ефекту.
Чому команда обрала стриману постановку
Дуцик вважає, що сучасне Євробачення частіше винагороджує яскраве шоу, швидкий темп і легкі для сприйняття образи. Український номер створювали за іншою логікою.
Пісня Ridnym потребувала концентрації на голосі та тексті. Вокальна партія не дозволяла перевантажувати виконавицю активною хореографією, а тема композиції вимагала стриманого сценічного рішення.
Режисер також пов’язував вибір мінімалізму з українським контекстом. Під час повномасштабної війни команда не хотіла створювати безтурботний розважальний виступ, який суперечив би змісту пісні.
«У нас війна, велика, страшна, ми не можемо танцювати», — пояснив Ілля Дуцик принцип, за яким будували постановку.
Водночас режисер не заперечує розважальної природи конкурсу. Він визнає, що українська заявка свідомо йшла проти поширеної формули, де глядацьку увагу утримують постійним рухом, яскравим світлом та видовищними сценічними трюками.
Команда відчувала підтримку української діаспори, фанатів і частини працівників конкурсу. За словами Дуцика, окремі представники організаторів намагалися допомагати, але загальна система комунікації не дозволила повністю реалізувати затверджений план.
Чому режисер узяв відповідальність на себе
Попри критику технічної організації, Дуцик не перекладає всю провину на конкурсну команду. Він вважає власною помилкою те, що поклався на обладнання та спеціалістів, яких не контролювала українська делегація.
«Це повністю моя відповідальність, я нікого не звинувачую, окрім себе. Не треба було віддавати назовні ні вітер, ні лазер», — сказав режисер.
Дев’ята позиція у фіналі стала високим результатом, проте не відповідала його очікуванням від самої постановки. Дуцик вважає, що сценічний потенціал Вікторії Лелеки та композиції Ridnym реалізували лише частково.
Режисера засмутив не стільки підсумковий рядок у таблиці, скільки різниця між підготовленим проєктом і телевізійним результатом. Він заявив, що віддав би перевагу ризикованішому й експериментальнішому виступу, навіть якби той отримав нижче місце.
Офіційна сторінка конкурсу підтверджує, що LELÉKA представляла Україну у Відні з піснею Ridnym, а перемогу в Національному відборі вона здобула після максимальних оцінок журі та глядачів.
Що відомо про бюджет українського номера
Окремою темою інтерв’ю став бюджет номера України. Раніше Вікторія Лелека згадувала суму близько 300 тисяч, після чого в соціальних мережах почалася дискусія про реальну вартість підготовки.
Дуцик пояснив, що йшлося не про остаточні витрати, а про верхню межу попереднього кошторису. На той момент фінальну концепцію ще не затвердили, тому точна структура витрат могла змінюватися. Сам режисер не назвав підсумкової суми, пославшись на відсутність доступу до повного фінансового звіту та умови нерозголошення.
Підготовка до конкурсу включала значно більше, ніж виготовлення декорацій. Команда мала оплачувати тривале проживання, добові, транспорт, київський репетиційний блок, оренду обладнання, графіку, реквізит, світло та роботу десятків спеціалістів.
До основних витрат входили:
- проживання команди у Відні протягом конкурсного періоду;
- переїзди та перевезення реквізиту;
- оренда репетиційного майданчика;
- лазерне обладнання та вітрові установки;
- виготовлення сертифікованої негорючої тканини;
- створення тривимірної графіки;
- робота режисерської, технічної та стилістичної команд;
- костюми, грим, продюсування та монтаж.
Особливо складним виявилося виготовлення тканини. За правилами майданчика матеріал повинен був мати сертифікат вогнестійкості. Потрібний варіант знайшли за кордоном, але через невеликий обсяг замовлення виникли проблеми з постачанням, тому матеріал довелося шукати в іншій країні.
Графічна частина також вимагала витрат. Для реалістичного руху тканини створювали фізичну симуляцію, яку обраховували на рендер-фермах. Така робота потребує технічних ресурсів і десятків годин обробки.
Скільки людей працювало над постановкою
У фінальних титрах проєкту було близько 60–70 учасників. Серед них режисери, оператори, монтажери, спеціалісти зі світла й анімації, стилісти, дизайнери, гримери, продюсери та асистенти.
За словами Дуцика, індивідуальні гонорари переважно становили від 500 до 1200 доларів. Окремо така ставка не виглядає надмірною для спеціаліста, який кілька тижнів працює над міжнародним телевізійним проєктом. Проте загальна сума зростає, коли до виробництва залучені десятки людей.
Команда намагалася скоротити витрати. FILM.UA надала майданчик зі знижкою, частину обладнання вдалося отримати без додаткової оплати, а знайомі режисера створювали графіку дешевше за ринкову ціну. Реквізит перевозили за допомогою волонтерів та українців, які перебували за кордоном.
LELÉKA працює як незалежна артистка й не має ресурсів великого міжнародного лейбла. Тому кожну статтю кошторису переглядали окремо. Економія не повинна була перетворюватися на безоплатну працю команди.
Дуцик окремо подякував Вікторії Лелеці за гідні ставки для спеціалістів. Він розкритикував практику, коли учасники великих музичних проєктів отримують мінімальну оплату лише через престиж події та можливість додати її до портфоліо.
Чому дев’яте місце не задовольнило режисера
Дев’яте місце України у фіналі підтвердило, що пісня та виступ отримали підтримку аудиторії. Україна знову завершила конкурс у першій десятці, хоча постановка не відтворила весь погоджений задум.
Для Дуцика результат залишився суперечливим. З одного боку, заявка не провалилася та зберегла сильні позиції. З іншого, глядачі побачили лише частину того, що команда готувала протягом кількох місяців.
Найбільше розчарування режисера пов’язане з витраченими ресурсами. Десятки людей працювали над реквізитом, графікою, світлом, рухом і телевізійною драматургією, але частина цієї роботи не потрапила до фінальної картинки.
Історія номера LELÉKA показала вразливість складних постановок, які залежать від обладнання приймаючої сторони. Погоджена документація та тривала підготовка не гарантують повного відтворення задуму, якщо під час репетицій команда отримує іншу конфігурацію камер, світла й спецефектів.
Україна завершила Євробачення-2026 на дев’ятій позиції, однак для творців виступу головним підсумком стала не таблиця результатів. Номер зберіг вокальну силу й основний зміст пісні, але тканина, лазер і бандура не склалися в єдину сценічну історію, яку готували для Відня.
Раніше Apple TV показав трейлер кримінального трилера “Лакі” з Анею Тейлор-Джой у головній ролі. Серіал стартує 15 липня 2026 року, а фінал запланований на 19 серпня.