Вчені нарешті розгадали, як 30 000-річне скам’яніле пір’я стародавнього стерв’ятника збереглося у майже ідеальному стані. Це відкриття може відкрити шлях до пошуку інших викопних решток у вулканічних породах, повідомляють “Вечірні Вісті” з посиланням на Live Science.
Як повідомляє Live Science, рештки білоголового сипа були знайдені у вулканічному комплексі Коллі Альбані, що розташований неподалік Риму, ще у 1889 році. Ця знахідка вразила вчених тим, що навіть через тисячоліття на ній збереглися сліди тонкого пір’я на крилах та повіках.
Протягом багатьох років дослідники намагалися пояснити, як саме птах залишився у такому чудовому стані. Нове дослідження, опубліковане в журналі Geology, припускає, що збереження стало можливим завдяки присутності крихітних кристалів цеоліту. Це мінерал, багатий на кремній, який утворився після поховання птаха у вулканічному попелі.
Навигация по статье
Унікальний процес збереження
Провідна авторка дослідження, палеобіологиня Валентина Россі з Університетського коледжу Корка в Ірландії, пояснює, що такий рівень збереження пір’я є надзвичайною рідкістю:
“Зазвичай скам’яніле пір’я знаходять у відкладеннях озер або лагун. Але цей випадок унікальний, оскільки рештки збереглися у вулканічному попелі, що є надзвичайно рідкісним явищем”.
Раніше більша частина знайдених решток була втрачена, але збереглися фрагменти пір’я одного крила, голова та шия птаха. Сучасні технології дозволили вченим повторно дослідити збережені частини за допомогою електронних мікроскопів і хімічного аналізу. Вони виявили, що скам’янілості утворювали тривимірні структури, що є унікальним, оскільки зазвичай пір’я у викопних рештках зберігається лише у вигляді двовимірних відбитків.
Вулканічний попіл як рідкісне середовище для скам’янілостей
Детальний аналіз показав, що скам’яніле пір’я було сформоване з цеолітових мінералів, які найчастіше зустрічаються у вулканічному середовищі. Цеоліт утворюється при взаємодії вулканічного попелу з водою, створюючи унікальні умови для збереження м’яких тканин:
“Зазвичай вулканічні відкладення спричиняють повне руйнування органічних тканин через високі температури. Але цей випадок демонструє, що існують холодніші відкладення, які можуть зберігати навіть найделікатніші тканини”, — зазначає співавтор дослідження Давид Юріно, професор Міланського університету.
Вчені припускають, що стародавній птах загинув унаслідок виверження вулкана і був похований у холодному шарі попелу, який кристалізувався у цеоліт. Протягом кількох днів відбулася поступова заміна клітин тканин мінеральними структурами, що дозволило зберегти пір’я та інші м’які тканини у чудовому стані.
Відкриття, що змінює уявлення про скам’янілості
Це перший випадок, коли м’які тканини, такі як пір’я, знайшли у вулканічному попелі. Вчені вважають, що це відкриття може значно розширити пошуки скам’янілостей у геологічних шарах, які раніше вважалися непридатними для їх збереження.
“Це відкриття змінює наші уявлення про можливості збереження м’яких тканин. Ми тепер знаємо, що навіть вулканічні породи можуть приховувати викопні рештки у чудовому стані”, — зазначає професорка палеонтології Марія Макнамара.
Перспективи для майбутніх досліджень
Науковці планують продовжити дослідження вулканічних відкладень у пошуках інших скам’янілостей, які могли зберегтися завдяки аналогічним процесам. Це відкриття не тільки проливає світло на історію стародавніх екосистем, а й відкриває нові горизонти у вивченні викопних решток.
Останні відкриття у палеонтології
Дослідження скам’янілих решток продовжують приносити несподівані результати. Нещодавно вчені виявили у Марокко найдавнішого представника цераподів — невеликих травоїдних динозаврів, які пересувалися на двох ногах, подібно до сучасних птахів. Ці динозаври належали до групи орнітісхій, що мали “птахотазову” будову скелета.
Відкриття, подібні до цього, продовжують розширювати наші знання про світ, який існував тисячі і навіть мільйони років тому.
Нагадаємо що усі змії на Землі походять від кількох вижилих після удару астероїда.