ВСЕ НОВОСТИ

Новости от KINOafisha.ua
Загрузка...
Загрузка...

КАЛЕНДАРЬ НОВОСТЕЙ

«     Ноябрь 2018    »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
         
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30

Доповідь «Відокремлення політичної та кримінальної відповідальності» на червневій сесії ПАРЄ

  280   0 01.07.2013, 13:59 | Новости, Политика
Доповідь «Відокремлення політичної та кримінальної відповідальності» на червневій сесії ПАРЄ

Доповідь «Відокремлення політичної та кримінальної відповідальності», підготовлену доповідачем ПАРЄ Пітером Омцигтом, надає прес-служба "Батьківщини".

(Доповідь затверджена на червневій сесії ПАРЄ)

1. Процедура

1. Клопотання щодо прийняття резолюції від 5 жовтня 2011 року були передані до Комітету ПАРЄ з юридичних питань та прав людини для доповіді під час засідання Постійного комітету в Единбурзі 25 листопада 2011 року. На засіданні 13 грудня 2011 Комітет призначив мене своїм доповідачем. Під час січневої наради 2012 року Комітет уповноважив мене провести ознайомчо-інспекційні візити до Ісландії та України, а також організувати слухання із залученням експертів на майбутній нараді.

2. Під час засідання 24 квітня 2012 року, Комітет розглянув вступний меморандум, здійснив запит висновку Венеціанської комісії з точки зору порівняльного та конституційного права і уповноважив мене подати інформаційний запит через мережу Європейського центру парламентських досліджень та документації (ECPRD). З 6 по 9 травня 2012 року я здійснив ознайомчо-інспекційний візит до Ісландії. 21 травня 2012 року Комітет провів слухання за участю професора Гельмута Затцгера (Мюнхенський університет, Німеччина) і професора Люка Верея, державного радника (Лейденський університет, Нідерланди).

3. На засіданні 1 жовтня 2012 року члени Комітету розглянули інформаційний меморандум про ситуацію в Ісландії, провели обговорення і домовилися викласти інформаційний меморандум для відкритого доступу. 18-20 лютого 2013 року я відвідав з ознайомчо-інспекційний візитом Україну. Нарешті, 8 березня 2013 року Венеціанська комісія ухвалила висновок на прохання Комітету

2. Вступ

4. Принцип, закладений ініціаторами клопотання, що лежить в основі мого мандату, здається простим і зрозумілим:

"Асамблея вважає за необхідне розділити поняття політичної та кримінальної відповідальності. Давати оцінку політичних рішень має парламент, і, в кінцевому рахунку, виборці під час проведення наступних виборів. Злочинні дії дають підставу для судового переслідування, незалежно від того, ким вони вчинені..."

5. Дане клопотання справедливо підкреслює, що "такі загальнокримінальні злочини, як вбивство, викрадення, розкрадання майна, крадіжки і корупція не повинні залишатися безкарними для політичних діячів, які їх вчиняють або беруть в них участь".

6. Складність полягає в правильній диференціації між діями або бездіяльністю політичних діячів, які належним чином визначаються, як "злочинці", та іншими фактами, які повинні тягнути за собою лише політичну відповідальність, якими спірними і суперечливими вони б не були. На початку роботи над цією тематикою я був особливо стурбований, наскільки величезні наслідки можна спровокувати певними видами політичної дії. У цей час глибокого економічного спаду в багатьох частинах Єврозони, кількість закликів до дій проти політиків та осіб, що приймають рішення, можуть значно зрости, адже безробіття невпинно зростає, а заходи жорсткої економії дійсно кусаються. Коли, озираючись назад, деякі політичні рішення не сприймаються у відповідних випадках, реакція на заклик до дій може цілком отримати гучний відгомін. Тим не менш, добре, що правила гри чітко викладені "на початку". Можна потенційно обмежити дії політиків конституцією або звичайним законодавством. Існує очевидна необхідність оцінити, як найкраще можна обмежити (потенційно) масивні та непередбачувані обставини, які можуть спровокувати політики; такі дії можуть викликати серйозні труднощі і неспроможність держави. Тим не менш, це важливе питання, яке, безумовно, заслуговує подальшого обмірковування, виходить за рамки предмету даної доповіді

7. Моє завдання полягає у визначенні ряду об'єктивних і практичних критеріїв, що дозволять нам розрізнити ці поняття таким чином, щоб уникнути подвійних стандартів. Відправною точкою має бути те, що політики несуть відповідальність за свої дії перед своїми виборцями. Якщо, крім того, вони повинні бути притягнуті до кримінальної відповідальності за будь-які дії або бездіяльність під час виконання службових обов’язків, тоді це прийнятно тільки якщо вони вчинили кримінальний злочин, ясно і чітко визначений законом заздалегідь, і якщо слідство і судовий розгляд щодо них проводиться в рамках справедливих і прозорих процедур перед незалежним і неупередженим судом.

8. Справи українського екс-прем'єра Юлії Тимошенко і колишнього міністра внутрішніх справ Юрія Луценка, а також колишнього ісландського прем'єр-міністра Гейра Хорде, які також були згадані в клопотанні, піднімають цілий ряд складних питань. Вони також повинні розглядатися в контексті правової ситуації в інших країнах-членах. Нашій колезі Марілуізі Бек (Німеччина / Альянс лібералів і демократів за Європу), доповідачці по темі "Загрози верховенству права – стверджуючи авторитет Парламентської асамблеї", українські органи влади повідомили під час її ознайомчого візиту до Києва в лютому 2012 року, що положення, аналогічні тим, які стосуються "зловживання владою", на підставі яких були засуджені Ю. Тимошенко та Ю. Луценко також існували в багатьох інших країнах, у тому числі Франції, Німеччини, Польщі та Великобританії. Вона також сказала, що положення щодо "зловживання владою", розкритиковані з боку Асамблеї у Резолюції №1862 від 2012 року, що стосувалася «Функціонування демократичних інститутів в Україні", є необхідними для боротьби з корупцією і тортурами. Пані Бек попросила мене стежити за цим у рамках підготовки цієї доповіді. Справді, під час мого власного візиту до Києва в лютому 2013 року я чув ті ж аргументи.

9. Зрештою, я подав інформаційний запит через Європейський центр парламентських досліджень та документації (ЄЦПІД) для того, щоб з'ясувати, яким чином різні види зловживань службовим становищем караються через процедури, прийняті в країнах-членах Ради Європи. Я поділився інформацією, отриманою через мережу ЕЦПІД з Венеціанською комісією, яка надала відмінний висновок, зосередивши увагу на аспекти кримінальної відповідальності міністрів у відповідності до конституційних прав та прав людини. Даний висновок був покладений в основу першої основної частини цієї доповіді (Розділ 3), в якому я намагаюся подати деякі загальні принципи, що регулюють відмінність між політичною та (законною) кримінальною відповідальністю політиків.

10. У другій основній частині цієї доповіді (Розділ 4) я буду застосовувати ці принципи до вищезазначених справ в Україні та Ісландії.

11. У своєму вступному меморандумі я представив побіжний огляд різних видів справ, які можуть підпадати під мандат доповідача і дав деякі конкретні приклади. На жаль, наявні ресурси для доповідача Асамблеї не дозволяє мені охопити багато дуже актуальних питань і справ. Відповідно до висновків вступного меморандуму, Комітет відповідно видав ухвалу, що я повинен зосередитися на розробці загальних принципів і обмежити тематичне дослідження для вищезгаданих українських та ісландська прикладів.

3. Визначення основних принципів для розділення політичної та кримінальної відповідальності

12. Я усвідомлюю, що пропозиція основних принципів для розділення політичної та кримінальної відповідальності – або, точніше: розробка критеріїв відмінності законної кримінальної відповідальності політиків від неприйнятної криміналізації політичних рішень – це важке завдання. Використовуючи висновки Венеціанської комісії, доповнення юридичних експертів під час слухання Комітету і дані, надані через мережу ЄЦПІД, мною будуть надані лише помірні пропозиції для основних принципів, щодо яких ми всі повинні бути в змозі домовитися. Я почну з розгляду деяких процедурних проблем до вирішення відповідних істотних питань, перш робитиму спробу виокремити деякі «керівні засади».

3.1. Що стосується процедури: загальні кримінальні суди або спеціальні процедури імпічменту?

13. Порівняльне дослідження Венеціанської комісії показує, що існують великі відмінності в процедурах притягнення політиків до відповідальності в державах-членах Ради Європи.

14. У ряді країн (наприклад, Німеччині, Ірландії, Португалії, Україні і Великобританії) не має ніяких спеціальних процедур для кримінальної відповідальності політиків, яка регулюється звичайною кримінальною процедурою. У цих країнах прокурора порушує справу, а звичайний суд із розгляду кримінальних справ забезпечує провадження.

15. В інших країнах, зокрема, у скандинавському регіоні, а також Бельгії, Франції та Польщі, є окремі процедури для кримінальної відповідальності міністрів. Вони зазвичай називаються " процедурами імпічменту", і діють спеціально створені суди, які носять назву "суди з імпічменту".

16. Але в цих країнах, в той же час, спеціальні процедури імпічменту застосовуються тільки для правопорушень, скоєних міністрами при виконанні своїх службових обов’язків, в той час як звичайні порушення положень кримінального законодавства, вчинені в особисто залишені під юрисдикцією звичайних кримінальних судів. При цьому спеціальні правила можуть охоплювати всі етапи провадження, починаючи від дізнання, рішення про початок формальних процедур і правил судового переслідування, до визначення складу суду, і правил, що регулюють саму процедуру.

17. Країни, в яких парламенту належить вирішувати, порушувати чи не порушувати кримінальну справу стосовно урядового міністра включають всі скандинавські країни, а також Австрія, Естонія, Греція, Італія, Ліхтенштейн, Литва, Нідерланди, Польща, Румунія, Словаччина, Словенія і Туреччина. Спеціальні суди з імпічменту міністрів уряду можна знайти в більшості скандинавських країн, а також у Франції та Польщі. Їх характерною особливістю є те, що вони, як правило, складаються повністю або частково з парламентарів або осіб, призначуваних парламентом. Інші країни мають спеціальні процедури передачі міністерських справ щодо кримінальної відповідальності безпосередньо до вищої інстанції (Конституційного чи Верховного суду), наприклад, Албанія, Австрія, Ліхтенштейн та Словенія.

18. Під час моїх ознайомчих візитів до Ісландії та України у мене була можливість дещо докладніше дослідити один приклад відповідно до кожної з двох моделей, що використовуються в Європі, а саме: спеціальну процедура імпічменту в Ісландії та передачу подібних справ до звичайного кримінального суду в Україні. Ці два приклади показують, що цей процедурний та інституційний вибір не є вирішальним чинником у визначенні того, яка з двох моделей за своєю суттю є кращою в плані запобігання політично-вмотивованих зловживань.

3.1.1. Спеціальні процедури імпічменту: приклад Ісландії

19. Я можу погодитися з Венеціанською комісією у світлі мого власного досвіду, отриманого в Ісландії,

"що спеціальні процесуальні норми для імпічменту міністрів часто є більш політизованими, ніж звичайні процедури. Хоча це саме по собі не може відбуватися в порушення основних принципів верховенства закону, такі системи залишаються особливо вразливими перед критикою та політичними зловживаннями, що потребує особливої ​​обережності і стриманості в тому, як вони інтерпретуються і застосовуються"

20. У своєму інформаційному меморандумі у справі колишнього прем'єр-міністра Ісландії Гейрп Хорде я представив в деяких деталях те, яким чином – до мого власного подиву – дійсно матеріалізувалися побоювання Венеціанської комісії щодо цього типу процедури в цілому. Дійсно, нова більшість у парламенті в рамках партійно-політичної лінії прийняла рішення щодо порушення кримінальної справи за неспроможність уникнути банківської кризи тільки проти колишнього прем'єр-міністра, а не проти міністрів, які були безпосередньо відповідальними за банківські питання в межах того ж коаліційного уряду, але які належали до партії, що формують частину нової більшості. Могло б дійсно здатися, що мета нової більшості в тому, щоб так чи інакше "криміналізувати" вибір економічного лібералізму своїх попередників, який сприяв зльоту та падінню ісландських банків. Обговорюючи цілу низку питань у Рейк'явіку, я відчував багато занепокоєння навіть серед прихильників політичного переслідування, особливо щодо того, що таким чином був виділений лише прем'єр-міністр.

21. Я хотів би підкреслити, що пан Хорде був врешті-решт виправданий перед головним обвинуваченням – "бездіяльність" у запобіганні банківської кризи – і був притягнений до кримінальної відповідальності, але без накладеного покарання, тільки через формальне порушення - невключення питань загрозливої банківської кризи до офіційного порядку денного засідання уряду, на відміну від редакції Конституції Ісландії (див. нижче в Розділі 5 резюме моєї критичної оцінки щодо даного випадку).

22. У той же час, я можу тільки вітати той факт, що, як мені сказали в Рейк'явіку, процедурні положення, що регулюють відповідальність міністрів в Ісландії знаходяться в процесі реформування.

3.1.2. Звичайні кримінальні процедури: приклад України

23. Мій другий ознайомчий візит відбувся до України. Стало чітко зрозуміло, що вибір на користь використання звичайних кримінальних судів для притягнення до відповідальності політиків ні в якому разі не є гарантією справедливого судового розгляду, що забезпечує виключення політичних міркувань.

24. Якість роботі звичайних кримінальних судів залежить не тільки від технічного рівня нормативно-правової підготовки та професіоналізму суддів, прокурорів та адвокатів, але й від реальної незалежність судів взагалі і кожного окремого судді зокрема. Це особливо стосується суддів з розгляду справ щодо кримінальної відповідальності міністрів, які покликані тлумачити і застосовувати широко розтлумачене поняття зловживання службовим становищем (див. Розділ 3.2.). Рекомендації Венеціанської комісії на основі порівняльних переваг різних моделей забезпечення відповідальності вищих посадовців, що використовуються в різних європейських країнах, засновані на простому припущенні, а саме: суди є суди в розумінні засновників Ради Європи та укладачів Європейської конвенції з прав людини. Суди можуть помилятися, навіть найвищі суди не є непогрішними, але вони повинні прагнути до досягнення об'єктивної, неупередженої і незалежної оцінки фактів, наданих їм у світлі доказів, оцінку яких вони повинні проводити неупереджено і незалежно, шляхом застосування закону країни в професійній інтерпретації, відповідно до загальновизнаних принципів правового тлумачення.

25. Будь ласка, дозвольте мені називати речі своїми іменами: українські суди, які виносили рішення проти Тимошенко і Луценка не є тими "судами" за змістом основних припущень, на яких побудована система захисту прав людини Ради Європи. Інші суди, що займаються суміжними справами стосовно політичного союзника Тимошенко та юрисконсульта Юрія Власенка працюють, як по маслу, завжди виносячи рішення, яких очікує влада. Це включає суд у сімейних справах, який висловив небажання брати до уваги той факт, що пан Власенко сплатив кошти на утримання своїй колишній дружині, і не дав змоги йому покинути Україну для участі в засіданні Асамблеї в січні 2013 року, незважаючи на те, що він був належним чином включений до складу членів української делегації. Треба сказати й про Вищий адміністративний суд, який, в рекордно короткі терміни, позбавив пана Власенка свого депутатського мандату, незважаючи на процедурні порушення, допущені в ході роботи парламентських комітетів, що звернулися з відповідним клопотанням з чисто формальних підстав, які були застосовані вибірково й виключно до його справи. Я не можу повірити, що пані Тимошенко і всі її політичні союзники щоразу об’єктивно знаходяться в юридично некоректній ситуації!

26. Недавнє рішення Європейського суду з прав людини у справі Волкова проти України проливає певне світло на причини очевидної відсутності незалежності українських судів. Страсбурзький суд зобов'язав відновити в правах заявника, а суддя Верховного суду був відсторонений від посади за "порушення присяги", знайшовши порушення і процесуальних (Стаття 6), і основних (Стаття 8) прав Конвенції. Цікаво, що імена осіб, щодо яких було винесено дане рішення, належать двом з ключових гравців в цій сумнівній процедурі, що призвело до образливого звільнення старшого судді та голови суддівського комітету Верховної Ради, "СК" і "РК", який також є провідним прокурором у кримінальній справі проти Тимошенко і Луценка.

27. Останні висновки Венеціанської комісії щодо цього питання серйозно розкритикували обидві процедури, які були використані в дисциплінарних процедурах проти суддів – зокрема, склад Вищої ради юстиції значною мірою контролюється політичною більшістю - і застосування нечітких і широких формулювань щодо підстав для дисциплінарних заходів, аж до звільнення суддів. Відповідно до Венеціанської комісії, вони "включають досить загальні поняття, такі як, серед іншого [...]« порушення морально-етичних принципів людської поведінки". Це здається особливо небезпечним через розпливчасті терміни, що використовуються, і можливість використання такого механізму в якості політичної зброї проти суддів"

28. Мене особливо занепокоїв сукупний ефект від публічної заяви Генерального прокурора, пана Віктора Пшонки, який позиціонував себе, як "частину команди президента", і відсоток обвинувальних вироків в українських судах з розгляду кримінальних справ, що перевищує 99%. Підпорядкування Генерального прокурора до Президента – це не тільки особиста позиція пана Пшонки. Це прямо випливає із закону, тому що у Президента є право звільнення Генерального прокурора на власний розсуд, відповідно до поправки до Закону про прокуратуру, введеної незабаром після того, як Президент Янукович прийшов до влади. Логічним наслідком підпорядкування Генерального прокурора до Президента є і той факт, що суди майже ніколи не виправдовують будь-яке обвинувальне рішення, ініційоване Президентом. Генеральний прокурор і два його заступники, в тому числі вищезгаданий (Пункт 26) Ренат Кузьмін, є членами Вищої ради юстиції – органу, який відіграє провідну роль у призначенні та звільненні суддів.

29. На мій погляд, справи щодо колишнього прем'єр-міністра Юлії Тимошенко і колишнього міністра внутрішніх справ Юрія Луценка є не тільки фактами вибіркового правосуддя – термін, що часто використовується міжнародними спостерігачами, - але й не мають зовсім нічого спільного зі справедливим правосуддям: була просто використана зовнішня форма судового розгляду, як прикриття для реалізації намірів нової більшості щодо виключення ключових лідерів опозиції з політичного рівняння і покарання їх за дії, які вони вчинили під час перебування при владі. Я наведу стислі аргументи такого свого суворого висновку нижче.

3.2. Щодо матеріального кримінального права: положення про загальне "зловживання службовим становищем" або конкретних положень кримінального законодавства по боротьбі з корупцією та іншими формами зловживань

30. Висновки Венеціанської комісії та інформація від ЄЦПІД підтверджують заяву української влади, що положення про зловживання службовим становищем, за якими потенційно можна покарати політиків, існують у багатьох європейських країнах.

31. Справді, явна більшість країн, які представили 28 відповідей на запит ЄЦПІД (а саме, 20 країн), в своєму законодавстві мають певну форму кримінального правопорушення, пов’язаного зі "зловживанням службовим становищем". Серед них не тільки більшість колишніх комуністичних держав, а й скандинавські країни, а також Австрія, Італія, Нідерланди, Швейцарія та Об'єднане Королівство. Але слід підкреслити, що для більшості з цих країн в таких випадках потрібно вдатися до навмисного або свідомого порушення службових обов'язків з метою або отримання незаконної вигоди, або заподіяння шкоди іншим, і що майже у всіх цих країнах такі положення застосовувалися дуже рідко, якщо взагалі застосовувалися, проти міністрів чи колишніх міністрів.

32. У той же час, відповіді, дані парламентськими відповідними аналітичними службами тих країн, які не мають таких положень, суперечать аргументам української влади, що такі правила необхідні для ефективного кримінального переслідування корупції та боротьбі з застосуванням тортур співробітниками міліції. В кожній з цих країн немає такого поняття або навіть дискусії, що без положення про зловживання службовим становищем можуть бути будь-які прогалини в законодавчому арсеналі для боротьби з корупцією чи тортурами. Такі дії розглядаються без проблем іншими, більш конкретними кримінальними положеннями, як передбачають покарання за активне і пасивне хабарництво та умисне заподіяння тілесних ушкоджень.

У той же час, відповіді, дані парламентські служби дослідження тих країн, які не мають такий аргумент суперечить положенням української влади, що такі правила необхідні для того, для ефективного кримінального переслідування корупції та застосування тортур співробітниками міліції. Там немає сприйняття або навіть обговорення в кожній із країн, що не мають зловживанні офісу надання, що можуть бути прогалини в законодавчому арсеналі для боротьби з корупцією чи тортури. Такі дії розглядаються без проблем на інших, більш конкретних, кримінальні положення, такі як передбачають покарання активне і пасивне хабарництво та умисне заподіяння тілесних ушкоджень.

33. В результаті, немає великої різниці в практичному плані між тими країнами, які роблять мають, і тими, які не мають такої категорії правопорушень, як "зловживання службовим становищем" у своїх законах, за умови, що наявності конкретного тлумачення таких справ судами, як це практикується в більшості з цих країн. Цікаво, Естонія нещодавно взагалі скасувала категорію правопорушення, пов’язану безпосередньо зі у зловживанням службовим становищем, і замінила їх на ряд конкретних правопорушень, оскільки існуючі положення здалися занадто широкими і розпливчастими, й насправді непотрібними. Слід також підкреслити, що в жодній з 28 країн, по яких були отримані відповіді, колишні високопосадовці не були настільки суворо покарані, як колишні члени уряду в Україні. Крім того, в тій невеликій кількості справ, розглянутих Венеціанською комісією, в яких положення про зловживання службовим положенням були взагалі застосовані до колишнім міністрів, завжди був присутній елемент корупції або інших форм економічної вигоди, за винятком випадку з колишнім Прем'єр-міністром Ісландії Гейром Хорде, - але він був виправданий за основними істотними звинуваченнями (нехтування службовими обов'язками).

34. Основні національні норми щодо кримінальної відповідальності політиків повинні відповідати Статті 7 ЄКПЛ та іншим вимогам, заснованим на принципах верховенства закону, включаючи правову визначеність, передбачуваність, ясність, співмірність, рівноправність і т.д. Європейський суд з прав людини у справі "Лійвіка проти Естонії" розкритикували положення, які на сьогодні були скасовані в Естонії, і були успадковані від радянської правової системи, встановивши, що їх тлумачення:

"пов'язане з використанням таких широких понять і розпливчастих критеріїв, що положення кримінального законодавства не відповідають якісним вимогам відповідно до Конвенції по своїй зрозумілості та передбачуваності наслідків"

35. У світлі вищесказаного, я повністю згоден з висновками Венеціанської комісії про те, що:

"широкі та неоднозначні положення національного кримінального законодавства про "зловживання службовим становищем" являють собою особливо проблематичну категорію. Хоча й може існувати усвідомлення необхідності прийняття таких загальних положень, вони все одно є проблематичними, виходячи зі Статті 7 ЄКПЛ та інших основних вимог в рамках верховенства права, і вони також є особливо вразливими до політичних зловживань".

36. Я хотів би додати, що вищевказані принципи поширюються як на законодавчі тексти як такі і, що ще більш важливо, на застосування в кожному конкретному випадку. За словами з висновків Венеціанської комісії:

"положення про "зловживання службовим становищем" має тлумачитися і застосовуватися вузько і з "високим порогом". [...]. Венеціанська комісія також вважає, що при застосуванні положень про "зловживання службовим становищем" проти міністрів уряду потрібно брати до уваги політичну специфіку. Застосування таких положень відносно дій, які носять в основному політичний характер, може мати місце, якщо взагалі може, лише в крайньому випадку (ultima ratio). Рівень санкцій повинен бути пропорційним правопорушенню, а не формуватися під впливом політичних міркувань і розходжень".

3.3. Основні принципи: законна спроба відділити політичну відповідальність від кримінальної відповідальності

37. У зв'язку з вищевикладеними процесуальними та матеріальними міркуваннями, можна досить просто виробити наступні керівні принципи, які я включив у проект резолюції для затвердження Асамблеєю:

(1) Кримінальні справи не повинні використовуватися для покарання за політичні розбіжності та помилки

(2) Політики повинні нести відповідальність за звичайні кримінальні дії таким же чином, як звичайні громадяни

(3) Основні національні правила про міністерську кримінальну відповідальність повинні відповідати як Статті 7 Європейської конвенції з прав людини (ЄСПЛ), так й іншим вимогам, заснованим на принципі верховенства права, в тому числі правової визначеності, передбачуваності, прозорості, пропорційності і рівного поводження.

(4) Зокрема, широкі і неоднозначні положення національного кримінального законодавства про "зловживання службовим становищем" можуть бути проблематичними, як відносно Статті 7 ЄКПЛ, так й інших основних вимог в рамках верховенства права, а також можуть бути особливо чутливі до політичних зловживань

(5) Як правило, політики повинні відповідним чином притягуватися до кримінальної відповідальності за дії або бездіяльність, вчинені під час виконання службових обов’язків тільки тоді, коли вони діють з метою особистого збагачення або порушують основні права інших осіб.

(6) Що стосується процедури, якщо звинувачення, висунуті проти політиків мають кримінальну природу, відповідно до Статті 6 ЄКПЛ, ті ж основні вимоги справедливого суду поширюються як на звичайні кримінальні процедури, так і на спеціальні процедури імпічменту, що діють в ряді країн-членів Ради Європи.

(7) Спеціальні правила для імпічменту міністрів не повинні самі по собі застосовуватися в порушення основних принципів верховенства права. Проте, оскільки вони особливо уразливі до політичного зловживання, їх тлумачення та застосування вимагає особливої ​​обережності і стриманості.

38. Реальна складність полягає у практичному розмежуванні перших двох принципів, тобто законної відповідальності політиків за звичайні кримінальні дії і незаконні покарання за політично-вмотивоване прийняття рішень

39. У зв'язку з цим, Венеціанська комісія, якщо я можу використовувати спортивний термін, "перекинула м'яча" назад на бік Парламентської асамблеї, безпосередньо покладаючи на Асамблею розробку будь-яких критеріїв у цьому відношенні і обмежуючи свою власну роль до загально дорадчої функції. На щастя, один з наших експертів, професор Затцгер, вигадав оригінальний і корисний підхід під час слухань Комітету у вересні 2012 року, який я вперше застосував, вивчаючи справу Г.Хорде в Інформаційному Меморандумі про ситуацію в Ісландії.

40. Професор Затцгер теж провів паралель зі спортом: він нагадав, що футболіст, наприклад, підпадає під відповідальність згідно з правилами у випадку нечесної гри, уникаючи таким чином звичайної кримінальну відповідальність за умисне (або з необережності) заподіяння тілесних ушкоджень. Його опонент отримає штрафний, або навіть і пенальті, але особа, яка вчинила порушення правил не буде переслідуватися кримінально – крім випадків, коли він здійснює обурливий напад на гравця протилежної команди, і принципи попередньої згоди (або звільнення від кримінальної відповідальності) застосовні до "нормальних" фолів, очевидно, не можуть бути застосовані. Mutatis mutandis (лат. - з відповідними змінами), політик та його/її «команда» (партія) втратить голоси на наступних виборах, а може навіть бути відсторонений від посади, якщо він або вона припускається політичної помилки, чи навіть грубої недбалості, або чогось, що збоку виглядає особливо погано. Але кримінальна відповідальність, з усіма наслідками, виходить на передній план тільки якщо і коли мають місце факти дій чи бездіяльності політика, які явно не відповідають периметру нормального (хоча, можливо, й недолугого) прийняття політичних рішень.

41. На мій погляд, це, як правило, лише станеться в тому випадку, коли політик діє в цілях особистого збагачення і / або навмисно порушує основні права інших людей. В іншому випадку ми б стикнулися із загрозою сповзання на слизький шлях, що дозволяє суддям передбачити прийняття політичних рішень, і в кінцевому застосування ними кримінальних санкцій у випадку розходжень у думках. Особливо в нинішній період економічної кризи політики повинні мати можливість похибки, не допускаючи виникнення загрози кримінального переслідування. З позиції ретроспективи може бути спокуса визнати те чи інше політичне рішення "неправильним" або навіть "безрозсудним". Але відповідальні політики повинні мати можливість експериментувати з інноваційними рішеннями, несучи «всього лише» навантаження можливого електорального осуду, а не правової оцінки кримінальних судів, даної постфактум.

42. Лінія між законністю і незаконністю кримінальної відповідальності політиків також чітко перетнулася в даному випадку, коли було виконано критерії для визначення статусу політичних в'язнів, підтверджені Асамблеєю в її Резолюції №1900 (2012). За можливим винятком Пункту В., всі елементи визначення, викладені в резолюції і наводяться нижче, стосуються і слугують цінним керівництвом для розмежування законної підзвітності та політично-вмотивованих переслідувань.

43. Відповідно до Пункту 3 Резолюції ПАРЄ №1900 від 2012 року:

"Особу, позбавлену ​​особистої свободи, слід розглядати як "політичного в'язня":

a. якщо було накладено затримання в порушення однієї з основних гарантій, викладених у Європейській конвенції з прав людини та протоколів до неї (ЄСПЛ), зокрема, свободу думки, совісті і релігії, свободу вираження поглядів та інформації, свободи зборів і асоціації;

b. якщо затримання було накладено з суто політичних причин без зв'язку з будь-яким правопорушенням;

c. якщо, з політичних мотивів, тривалість утримання під вартою або його умови явно не відповідають складу правопорушення, за яким особу було визнано винною або підозрюваною;

d. якщо, з політичних мотивів, він або вона затримується на дискримінаційній основі в порівнянні з іншими особами, або,

e. якщо затримання є результатом проваджень, які були явно несправедливими, і вони, як видається, пов'язані з політичними мотивами органів влади ".

44. Не у всіх випадках підпадання під одну або декілька з перерахованих вище категорій стосуються незаконної криміналізації політичних рішень. Випадки політично-вмотивованого переслідування молодіжних активістів, журналістів і мирних демонстрантів описані в нещодавній доповіді про "Розиток питання політичних в'язнів в Азербайджані", підготовленій нашими німецькими колегами Крістофом Штрассером, не стосуються політичних рішень, у той час справи тих двох колишніх міністрів Кабінету, які фігурують в списку пана Штрассера, як імовірні політичні в’язні, цілком можуть стосуватися політичних рішень. Крім того, не всі політики, притягнуті до відповідальності за минулі політичні преференції, є "ймовірними політичними в’язнями", з тієї простої причини, що більшість з них ніколи насправді не були у в'язниці - Г.Хорде є прикладом. Тим не менш, всіх ув'язнених політиків, чиї справи дійсно відповідають вищевказаним критеріям, можна розглядати, як жертв незаконної криміналізації політичних рішень. З цих причин, я маю намір покласти в основу українських тематичних досліджень, наведених нижче, критерії, викладені в Резолюції №1900.

4. Переслідування провідних політичних опонентів в Україні – два тематичних дослідження на основі Резолюції №1900 (2012 р.)

45. Кримінальні справи, порушені проти екс-прем'єра Юлії Тимошенко і колишнього міністра внутрішніх справ Юрія Луценка призвели до різкої критики з боку міжнародного співтовариства. І пані Тимошенко, і пан Луценко подали скарги до Європейського суду з прав людини, деякі з яких ще не завершено. Деякі зі звинувачень проти них також, як і раніше, знаходиться на розгляді українських судів, або навіть ще в процесі розгляду в прокуратурі. Але метою цього звіту не є винесення правових "судових рішень" по цих справах, що прирівнювалося б до узурпації ролі судів. Тематичні дослідження лише стосуються оцінки того, чи забезпечується відповідність критеріям Асамблеї щодо визначення політичних в'язнів, для підкріплення юридично обґрунтованої, об'єктивної, проте, все одно політичної оцінки цих випадків, відповідно до встановленої практики Парламентської Асамблеї.

46. Я можу тільки приєднатися до Голови Асамблеї, вітаючи президентське помилування надане пану Луценко і в той же час нагадаємо, що пан Луценко ніколи не просив про помилування, але лише про справедливість. Тому він подав свою скаргу до Європейського суду з прав людини з метою отримання повної реабілітації. Крім того, як президент Міньйон правильно зазначив, справа пані Тимошенко теж терміново потребує вирішення. Тим не менш, я інтерпретую це президентське помилування як сигнал доброї волі української влади, і щиро сподіваюся, що він буде продовжений в інших кроках.

4.1. Справа колишнього українського прем'єр-міністра Юлії Тимошенко

4.1.1. Пані Тимошенко як основний конкурент президента Януковича

47. Пані Тимошенко є одним з ключових лідерів опозиції в Україні. Вона була помітною фігурою під час «помаранчевої революції» в 2004 році, яка вибухнула після того, як Віктор Янукович був оголошений переможцем виборів затьмарених кричущими фальсифікаціями. Вона працювала прем'єр-міністром при президенті Ющенку зокрема в період між 2007 і 2010 роками. У президентських виборах 2010 року, вона зайняла друге місце, поступившись Януковичу лише на 2,5% голосів. Навіть у в'язниці, вона залишається основним політичним суперником президента, але вона була позбавлена можливості брати участь у жовтневих парламентських виборах 2012 року в зв'язку з кримінальних справах проти неї.

(Читайте також частину 2 доповіді та закінчення)

gazetavv.com
Погода;, Новости;, загрузка...
Погода, Новости, загрузка...
Погода, Новости, загрузка...

АРХИВ НОВОСТЕЙ

Ноябрь 2018 (564)
Октябрь 2018 (1050)
Сентябрь 2018 (1008)
Август 2018 (952)
Июль 2018 (1015)
Июнь 2018 (1010)

ФОТОАРХИВ

«     Декабрь 2014    »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
   
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
   
беспроводной интернет киев и область wimax интернет в киеве и областиРадио интернет в киеве и области заказать
preMax интернет в киеве и области заказать
Интернет на дачу#/a# в киеве и области