ВСЕ НОВОСТИ

Новости от KINOafisha.ua
Загрузка...
Загрузка...

КАЛЕНДАРЬ НОВОСТЕЙ

«     Сентябрь 2018    »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
         

Кушнір був агентом людини Володимира Щербаня

  336   0 04.03.2013, 10:30 | Статьи, Политика
Кушнір був агентом людини Володимира Щербаня Яка до того ж фінансувалася Валентиною Арбузовою?

Процес у справі вбивства Щербаня нині лише розпочався. Але навіть його початок насторожує: таке враження, що справа повністю сфальсифікована.
Тобто цілком і повністю, а не лише в сенсі причет–ності Юлії Тимошенко!

Є сумніви, чи був засуджений хоч один справжній убивця Брагіна, Момота, Щербаня, Гетьмана. Чи був у слідства хоч один справжній свідок?

І чим далі, тим більше сумнівів з цього приводу. Адже чого лише вартує «професійний» свідок Мар’їнков, який свідчив майже в усіх процесах! Він розповідав, що був дуже близький із членами «кривавої банди» (Рябін та Кушнір навіть ночували в його готельному номері), а потім з’ясувалося, що має особливо близькі стосунки і з трьома генералами СБУ. Зокрема, він — бізнес-партнер Юрія Вандіна, який свого часу розслідував убивство Щербаня. Погодьтеся, це нонсенс, коли свідок обвинувачення близький із автором обвинувачення!

Автор пропонує так само шокуючу інформацію для роздумів стосовно іншого свідка у справі, який буде виступати в суді незабаром. Йдеться про Володимира Щербаня.

Нижче приведений лист, який 2007 року був надісланий Уповноваженій з прав людини Ніні Карпачовій колишнім майором міліції В’ячеславом Синенко, засудженим за участь у вбивстві Брагіна. У ньому Синенко стверджує, що обвинувачення проти нього було сфальсифіковане, і, до речі, відомий нам Мар’їнков був головним свідком проти Синенка.

Однак автор хоче звернути увагу на інший фрагмент цього листа. Синенко пише, що серед тих, кого слідство називало бандою Кушніра, йому відомий лише «Кушнір як брат керівника слідства підполковника Кушніра Якова і як агент керівника УВС м. Донецька генерала Вараки В.М. на псевдо Рогов».

Як з’ясувалося, це правда, що брат Кушніра працював у міліції. Автору це підтвердили його колишні сусіди в будинку на вулиці 50-ї Гвардійської дивізії в Донецьку. Щоправда, він пішов на пенсію задовго до вбивства Щербаня. У 1992-му заснував адвокатську фірму «Інюр», а через кілька років виїхав до Ізраїлю. Він і нині мешкає там.

Отже, стосовно брата Кушніра Синенко сказав правду. А чи правдиві його слова, що Кушнір був агентом генерала Вараки? Якщо це так, ми отримаємо дуже цікаву картинку. Справа в тому, що генерала Вараку в середині 90-х у Донецьку знали як людину надзвичайно близьку до губернатора Володимира Щербаня. А ще як людину, котра мала не найкращу репутацію. Сайт ОРД якось писав, що генерал Варака «годувався з рук» відомого кримінального авторитета Гіві Немсадзе, а в 1989 році особисто бив В’ячеслава Чорновола, що приїхав до Донецька у справах Гельсінської спілки.

Однак, не зважаючи на кримінальний хвіст, що тягнувся за генералом, Володимиру Щербаню він був настільки близьким і дорогим, що, ставши губернатором Сумщини, він запросив Вараку в свою команду. Щоправда, заступником губернатора Сумщини Варака працював недовго. Вже через місяць він загинув в автокатастрофі...

Отже, якщо Синенко в 2007 році писав Карпачовій правду, що Кушнір — агент Вараки, то, виходить, Володимир Щербань теж міг бути замовником убивства Євгена Кушніра?

Хоча особисто автор не вважає такий логічний висновок правильним. Проте що важливо: помилка в логічному ланцюжку могла статися не лише тому, що брехав майор Синенко, а й тоді, коли б слідство повністю сфальсифікувало справу стосовно банди Кушніра.

І справді, чому до судового процесу у справах вбивства Брагіна та Щербаня про «криваву банду» Кушніра на Донбасі ніхто не чув? У місцевих жителів на слуху були інші «герої» — такі, як Гіві, Алік Грек, Юрій Малой, Ринат, Міша Косой. Отже, є серйозні підозри, що слідство свідомо знайшло не тих убивць у справах Брагіна, Щербаня, Момота.

На завершення ще кілька фактів для роздумів на тему, хто кому що оплачував.

У 1994 році в Донецьку була відкрита філія «Приватбанку». За свідченнями джерела автора, банк у перші роки своєї роботи активно відмивав гроші Щербаня. Проте, що нам особливо цікаво, також він «фінансував» роботу донецької міліції, зокрема генерала Вараки. У 1995-му, зокрема, банк заснував «Благодійний Фонд сприяння міліції», який впродовж кількох років очолював особисто генерал Варака.

А керівником донецької філії «Приватбанку» тоді була Валентина Арбузова, мати нинішнього віце-прем’єра Сергія Арбузова, першого серед «сімейних» кадрів старшого сина Януковича.

Отже, за бажання, якщо дуже тягнути за вуха і брати покази в таких свідків, як Синенко, а не Мар’їнков, справу вбивства Щербаня можна обернути на звинувачення «сімейних».

Тетяна Чорновол. За матеріалами «Української правди»

Уполномоченному по правам человека
при Верховной Раде Украины
Карпачевой Нине Ивановне
Синенко Вячеслава Васильевича,
1949 года рождения,
урож. Донецкой обл., украинца,
обр. высшее, б/п, не судимого ранее,
пенсионера МВД, майора милиции
в отставке,
осужденного по сфабрикованному делу
Генпрокуратурой Украины,
Апелляционным судом Донецкой области
к пожизненному лишению свободы,
нахожусь в СИ-5 г. Донецка
в ожидании рассмотрения
моей кассационной жалобы
в Верховном суде Украины
от 14.02.07 г. NС – 208 и С – 279
от 28.02.07 г. уг. дело N1-8/07

Заявление

19.06.07 в Ваш адрес мною было направлено заявление NС – 923, но ответа я не получил и решил побеспокоить Вас повторно, так как от Вашего участия в его рассмотрении зависит моя жизнь и жизнь и честь моей семьи.

Дело в отношении меня сфабриковано спустя 10 лет. Мне инкриминируется соучастие из корыстных побуждений в проведении взрыва на стадионе «Шахтер» 15 ноября 1995 года (на самом деле взрыв на стадионе произошел 15 октября 1995 г. — Авт.), к которому я не имею никакого отношения. Забегая наперед, хочу отметить, что все, что произошло на стадионе «Шахтер», до мельчайших подробностей, уверен, известно Ринату Леонидовичу. Известны организаторы преступления, лица, заминировавшие стадион, лица, осуществившие подрыв, лица, находившиеся на стадионе в момент взрыва, осуществлявшие наблюдение за стадионом и осуществлявшие прикрытие подрывников Акулова и Пилипенко. Позволю себе перечислять их согласно уголовному делу: Михайлов, Волков, Полежай, Лобков, Брюхин, Титов, Зангелиди, Баликоев, Елканидзе, Пушняков, Денисов, Болотских и ряд неустановленных лиц, кроме взрывников — Акулова и Пилипенко, всего около 18–20 человек.

Во время судебных слушаний Денисов и Болотских пояснили, что со мною не знакомы и в день взрыва ничего не видели и не слышали ни от членов банды, ни от организаторов о том, что Синенко Вячеслав находился на стадионе во время взрыва и осуществлял с другими членами банды охрану взрывников. Следствие ГП пришло к выводу, что я — не член банды и не знал о ее существовании (обвинительное заключение дело N49-1733, лист дела 120). Какие же мотивы и версии в сфальсифицированном против меня деле выдвигаются следствием?

С потерпевшим Брагиным у меня были добрые приятельские отношения, никогда ничем не омраченные, Алик умел дружить. С Двойных (начальник охраны Брагина, полковник СБУ в отставке, погиб во время взрыва. — Авт.) был знаком по работе и после его ухода в охрану Брагина неоднократно с ним встречался. Отношения наши были теплыми и дружескими, много было общих знакомых среди работников СБУ, в частности генерал СБУ Иванов Валерий.
Кроме этого, меня должны были видеть 30–40 работников милиции Калининского РО и 50–60 работников Ворошиловского РО, где меня все знают. Но нужные следствию показания дает через 10 лет подставной свидетель капитан Годына, который используется одним и тем же следователем Пудаком против других работников милиции — Писарева Олега, зам. нач. РОВД, м-ра милиции, ст.опера Изотова, м-ра милиции.

Меня хорошо знают, и я долгие годы поддерживал дружеские отношения с нынешними депутатами Верховной Рады Украины от Партии регионов:

— Белашом Борисом Федоровичем, донецким поэтом;
— Вечерко Владимиром Николаевичем, профессором, зав. кафедрой медицины Донецкого мединститута;
— Малышевым Владимиром Степановичем, генерал-лейтенантом милиции, ныне начальником службы безопасности КСМ (СКМ. — Авт.), с которым проработал долгие годы в Калининском РО;
— Ляшко Михаилом Михайловичем, бизнесменом;
— Рубаном Юрием Георгиевичем, президентом промоутерской компании «Юниор бокс»;
— Подкопаевой Лилией.

Эти люди отлично меня знают и дадут Вам полную характеристику меня как личности и информацию относительно того, мог ли я, не являясь членом банды, имея за плечами 20 лет работы в ОУР, в 46 лет, ради благодарности оказывать услуги бандитам — более 20 человекам — в осуществлении преступления?

Я через Рубана Ю. Г. после неудавшегося покушения на меня 5.05.98 года спрашивал у Рината Леонидовича, имеет ли он ко мне претензии. Ответ был однозначный: «Не имеет». Если бы я имел отношение, то уже давно бы пропал без вести.

Ринат Леонидович знает обо мне все, но амбиции Васильева Геннадия Андреевича перевесили здравый смысл. Геннадий Андреевич держит на меня большую злость за газетную публикацию в «Комсомольской правде» об отпущенном по его указанию Рухманове (ранее Синенко в суде называл Рухманова «боевиком Рината Ахметова». — Авт.). Он пообещал мне, что я закончу свои дни в тюрьме. Его угрозы сбываются. Ложная информация поступила и к Ринату Леонидовичу. Поэтому он дал отмашку суду на пожизненное лишение свободы. Мои попытки объясниться с Ринатом Леонидовичем не увенчались успехом. Я остался невыслушанным.

Прошу Вас ради Правды Божией на Земле, ради всего святого посетить меня в тюрьме, если можно, с кем-нибудь из указанных мною депутатов. Я хочу передать Ринату Леонидовичу письмо, в котором докажу ему свою непричастность к взрыву на стадионе. Если же Ринат Леонидович не захочет отменить свое решение в Верховном суде, мне никто не поможет, и невинный будет обречен на пожизненное лишение свободы.

Я хочу умереть в лагере, среди людей, я хочу увидеть и подержать на руках своих внуков, которые родились, когда я уже находился в тюрьме. Для этого я должен получить любой срок. Я сильно болен и скоро помру в тюрьме. Суды ничего не решают. Все будет по воле Рината Леонидовича, особенно шансы мои упали до нуля после моих выступлений в суде. Я знаю, это не прощается, но хочется верить в доброту Рината Леонидовича и его решение.

Нина Ивановна, прошу Вас, посетите меня! Не отписывайте мне формальный ответ, что мое заявление переслано в Генпрокуратуру или Верховный суд. Прошу Вас ради Христа, помогите мне. Я невиновен в том, что мне приписывают. С уважением и христианской надеждой, осужденный на смерть Вячеслав Синенко».

17.07.07 г.
Погода;, Новости;, загрузка...
Погода, Новости, загрузка...
Погода, Новости, загрузка...

АРХИВ НОВОСТЕЙ

Сентябрь 2018 (826)
Август 2018 (952)
Июль 2018 (1015)
Июнь 2018 (1010)
Май 2018 (1065)
Апрель 2018 (1024)

ФОТОАРХИВ

«     Декабрь 2014    »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
   
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
   
беспроводной интернет киев и область wimax интернет в киеве и областиРадио интернет в киеве и области заказать
preMax интернет в киеве и области заказать
Интернет на дачу#/a# в киеве и области