До парламентських виборів у Росії, які розпочнуться 17 вересня, лишається три тижні. Але невелика кількість кандидатів від опозиції, які потрапили у виборчий бюлетень скорочується з кожним днем, пише The Washington Post.
Лише минулого тижня суди в Москві заборонили двом критикам режиму брати участь у виборах. Опозиційний кандидат Лев Шлосберг був дискваліфікований за свою участь у січневій акції на підтримку ув’язненого опозиціонера Олексія Навального. Закон, підписаний президентом РФ Володимиром Путіним за кілька днів до початку виборчої кампанії забороняє будь-кому, хто має навіть «віддалені зв’язки» з Навальним брати участь у виборах, інформує ZN.UA.
Протягом багатьох років режим Путіна зберігав своє політичне домінування за допомогою «традиційних» авторитарних методів, таких як контроль над засобами масової інформації, використання державних ресурсів на користь «прорежимних» кандидатів, організований примус для державних службовців і маніпулювання підрахунком голосів. Найяскравіший приклад відбувся у 2011 році, що викликало масштабні демонстрації після виборів.
Схоже, що цього року в меню знову буде шахрайство з голосуванням. Цього місяця російська влада розпочала саботаж спостережної місії Організації з безпеки та співробітництва, на яку покладено контроль за дотриманням державами демократичних стандартів.
Проблема для Кремля в тому, що старі методи маніпулювання виборами стають менш ефективними. Втома населення від правління Путіна помітно зростає, особливо серед молодих людей у великих містах. Останні опитування – не лише незалежних центрів, а й урядових установ, показують, що партія Путіна втрачає свою «популярність». Навіть прямі грошові виплати пенсіонерам, оголошені Путіним – відверта спроба підкупу виборців, навряд чи покращать позиції правлячої партії.
Ніби повністю відірваний від реальності, що часто трапляється з авторитарними режимами після тривалого перебування при владі, режим Путіна прагне не тільки зберегти свої позиції, а й досягнути того, щоб жоден реальний опонент не отримав місця в парламенті. Така система, як режим Путіна, залежить від тотальної політичної монополії. Навіть один голос проти анексії Криму у 2014 році у російському парламенті був занадто тривожним. Законодавець, який виступив проти, отримав кримінальну справу і заслання. Урок мав ефект. Коли минулого року парламент зібрався, щоб ратифікувати поправки до Конституції, які фактично зробили Путіна «довічним президентом», майже ніхто не наважився голосувати проти.
Вибори у вересні ризикують порушити цей штучно створений консенсус. Вперше за багато років існувала ймовірність того, що справжні опоненти режиму потраплять до парламенту і перетворять його на місце для дебатів, навіть якщо це не вплине на результати голосування. Шлосберг, який став відомим на національному рівні завдяки своєму протистоянню війні Путіна проти України, був одним із найбільш ймовірних претендентів – перспектива, явно несумісна з нинішньою політичною установкою в Росії.
За останні кілька тижнів десятки опозиційних кандидатів були виключені з бюлетенів, і навряд чи режим Путіна на цьому зупиниться. І це не враховує тих антикремлівських політиків, яких попередньо позбавили права балотуватися через різні заборони, запроваджені Путіним протягом багатьох років.
Члени цієї групи варіюються від учасників «несанкціонованих» демонстрацій до осіб, які мають подвійне громадянство, а також тих, хто пов’язаний з організаціями, які уряд вважає «екстремістськими». Згідно з нещодавньою доповіддю аналітиків, кількість росіян, позбавлених навіть формального права претендувати на обрану посаду, становить 9 мільйонів.
Якщо констатувати очевидне, вибір є фундаментальним елементом процесу голосування, але цього «вибору» фактично немає в Росії Путіна. Один політолог влучно порівняв вибори в Росії з виборами в Ірані: у виборчих бюлетенях є кілька кандидатів, але ці кандидати попередньо затвердив режим.
Єдиним винятком поки що залишається опозиційна партія «Яблоко», але її агітаційні матеріали та місце у виборчому бюлетені влада позначає як «пов’язане з іноземним агентом».
Виступаючи на прес-конференції після візиту канцлера Німеччини Ангели Меркель цього місяця і вкотре відхиливши її заклик звільнити Навального, Путін зауважив, що «ми не хочемо більше революцій» і що «Росія вже досягла межі революцій у ХХ столітті». Якщо хтось використовує історію як довідник, було б непогано її знати. Усі революції, про які говорив Путін – у 1905, 1917 та 1991 роках – сталися через те, що суспільству бракувало демократичних засобів впливу на державну політику. Знецінюючи вибори, режим може зіштовхнутися з неприємним сюрпризом, резюмує видання.
На вересневих виборах, що наближаються, Кремлю потрібна не просто перемога провладних сил, він жадає перемоги оглушливої. Навряд чи це просто примха Володимира Путіна чи його політичних менеджерів, які прагнуть вислужитися або відпрацювати гроші, виділені на вибори. Режим влади в РФ став настільки стабільним, що втратив гнучкість. Поява навіть невеликих зон свободи загрожує бродінням умів, еліт і їхніх потенційних спонсорів.